Деякі особливості роботи із шкідливими умовами праці (у запитаннях і відповідях)


Працівники підприємства неодноразово зверталися до керівництва з проханням замінити їм безперервний тризмінний чотирибригадний графік роботи з тривалістю зміни 8 год. на безперервний двозмінний чотирибригадний графік з тривалістю зміни 12 год. Працівники мають право на додаткову відпустку та пільгову пенсію за роботу із шкідливими і важкими умовами праці за Списками № 1 і № 2. Це право підтверджено результатами атестації робочих місць за умовами праці…

Працівники підприємства неодноразово зверталися до керівництва з проханням замінити їм безперервний тризмінний чотирибригадний графік роботи з тривалістю зміни 8 год. на безперервний двозмінний чотирибригадний графік з тривалістю зміни 12 год. Працівники мають право на додаткову відпустку та пільгову пенсію за роботу із шкідливими і важкими умовами праці за Списками № 1 і № 2. Це право підтверджено результатами атестації робочих місць за умовами праці. Методичними рекомендаціями щодо застосування підсумованого обліку робочого часу не рекомендується установлювати продовжену тривалість робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Формулювання цієї норми свідчить про її рекомендаційний, а не обов’язковий характер. Чи не вважатиметься порушенням законодавства установлення працівникам структурного підрозділу, які працюють у шкідливих умовах праці і мають право на пільгову пенсію за Списком № 1, 12-годинного робочого дня? Яку відповідальність у цьому випадку несе роботодавець? До стажу роботи, який дає право працівникові на додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого часу. Як проводити розрахунок — виходячи з нормальної тривалості робочого дня чи тривалості робочої зміни?

Відповідно до статті 61 КЗпП підсумований облік робочого часу запроваджується на безперервно діючих підприємствах, в установах і організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержано встановленої для певної категорії працівників щоденної або тижневої тривалості робочого часу.

Підсумований облік робочого часу запроваджується на підприємстві роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а у разі його відсутності це питання відповідно до статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року № 3356-XII може бути врегульовано колективним договором. Оскільки згідно із цією статтею у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, то режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюються роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку або колективному договорі з дотриманням норм законодавства про працю та галузевої угоди.

Умови та порядок застосування підсумованого обліку робочого часу, з урахуванням чинного законодавства, викладено у Методичних рекомендаціяхщодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 квітня 2006 року № 138, які можуть бути використані підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання.
Згідно з пунктом 4 зазначених вище Методичних рекомендацій роботодавець, виходячи з виробничих потреб, за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації або в колективному договорі може встановлювати з урахуванням характеру і умов праці тривалість роботи протягом дня за підсумованим обліком робочого часу до 12 год. робочого часу на зміну. Не рекомендується встановлювати продовжену тривалість робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

За повідомленням фахівців Інституту медицини праці робота у шкідливих і важких умовах праці призводить до значного напруження організму і, як наслідок, — до швидкого розвитку втоми, що може погіршувати працездатність і негативно впливати на стан здоров’я працівників.

Отже, установлення 12-годинного графіка для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, є винятковою мірою і запроваджується на підприємствах, якщо виробничі й технологічні умови не дають змоги встановлювати робочий день нормальної тривалості.

Слід пам’ятати, що при обчисленні стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховують дні, коли працівник був зайнятий в умовах, передбачених Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, не менше 80 % робочого часу, установленого для працівників цього виробництва, робіт, професій та посад.

До стажу роботи, що дає право працівникові на щорічні додаткові відпустки, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на відповідних роботах не менше половини тривалості робочого дня (восьмигодинного або скороченої тривалості), установленої для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Скорочена тривалість робочого дня за роботу із шкідливими умовами праці встановлюється працівникові лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий у таких умовах не менше половини відповідної тривалості робочого часу.

Чи підтверджується право на скорочений робочий тиждень за роботу із шкідливими умовами праці висновком Державної експертизи умов праці? Чи потрібно робити санітарно-гігієнічні дослідження на робочих місцях лікаря-інфекціоніста та сестри медичної кабінету «Довіра» для підтвердження права на скорочений робочий тиждень за роботу із шкідливими умовами праці? Якщо так, то які? Чи мають право на скорочену тривалість робочого тижня до 36 год. працівники шкірно-венерологічного диспансеру на підставі атестації робочих місць?

Відповідно до статті 51 КЗпП і статті 7 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII працівники, зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мають права на скорочення тривалості робочого часу. Відповідне право працівників визначається згідно з Переліком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163.

Відповідно до пункту 9 Порядку застосування зазначеного вище Переліку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 23 березня 2001 року № 122, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці, проведеної відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі — Порядок проведення атестації). Тобто підтвердження цього права працівникові можливе лише при віднесенні його робочого місця до категорії із шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Слід зазначити, що Гігієнічною класифікацією праці (за показниками шкідливості і небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу), затвердженою Міністерством охорони здоров’я СРСР від 12 серпня 1986 року № 4137-86, яка на сьогодні застосовується під час проведення атестації робочих місць за умовами праці, визначено, що шкідливі умови праці характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працівника та/або його нащадків. Умови і характер праці, при яких рівень шкідливих виробничих факторів не перевищує гігієнічних нормативів, вважаються допустимими.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення атестації атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству. Саме атестаційна комісія складає перелік робочих місць, що підлягають атестації, визначає обсяг досліджень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та організовує їх проведення.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно з Положенням про Державну експертизу умов праці, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 1 грудня 1990 року № 357, здійснення державного контролю за наданням працівникам пільг та компенсацій за роботу із шкідливими і важкими умовами праці покладено на органи Державної експертизи умов праці. Пунктом 5 цього Положення передбачено, що працівники служби Державної експертизи умов праці зобов’язані надавати органам, що призначають та виплачують пенсії, висновки щодо підтвердження (скасування) права працівників на пенсію за віком на пільгових умовах.

Скорочена тривалість робочого тижня за роботу із шкідливими умовами праці встановлюється у чіткій відповідності до професій (посад) робіт, передбачених зазначеним вище Переліком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня.
Відповідно до підрозділу «Інфекційні, туберкульозні (протитуберкульозні) лікувально-профілактичні установи та заклади, відділення, палати, кабінети; санітарно-лісові школи та школи-інтернати, дитячі будинки, дитячі садки (групи), ясла-садки (групи), дитячі ясла (групи) та будинки дитини (групи) для дітей, хворих на туберкульоз; будинки інвалідів (відділення) для хворих на туберкульоз; навчальні заклади для інвалідів, хворих на туберкульоз» розділу 32 «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» вказаного вище Переліку правом на скорочену тривалість робочого тижня користуються працівники, які безпосередньо обслуговують хворих у цих установах та підрозділах.

Рішення щодо можливості застосування зазначеного вище підрозділу до медичних працівників конкретного шкірновенерологічного диспансеру може бути прийняте лише за погодженням з Міністерством охорони здоровя України.
Працівники центрів з профілактики та боротьби із СНІДом закладів та спеціалізованих відділень закладів охорони здоров’я, що призначені для лікування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих, а також закладів охорони здоров’я, на які покладено органами охорони здоров’я обстеження населення щодо ВІЛ-інфекцій та дослідження крові, біологічних рідин, отриманих від хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих, передбачені підрозділом «Санітарно-профілактичні установи» вказаного вище розділу 32. Тривалість робочого тижня цих працівників становить 36 год. Основною вимогою зазначеного підрозділу щодо права на скорочену тривалість робочого тижня є безпосередня зайнятість на роботах з проведення санітарно-профілактичних та протиепідеміологічних заходів. Остаточне рішення щодо переліку таких посад приймає адмі­ністрація медичної установи залежно від посадових інструкцій та кваліфікаційних характеристик професій.

Чи підлягають атестації робочих місць за умовами праці професії, які відсутні у Списках виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, у Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290, і в Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163, і чи є правові підстави для проведення такої атестації?

Згідно з пунктом 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі — Порядок проведення атестації), атестація проводиться на підприємствах та в організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Атестація робочих місць за умовами праці проводиться згідно з наведеним вище Порядком та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.
Правовою основою для проведення атестації робочих місць за умовами праці є чинні законодавчі та нормативні акти з питань охорони і гігієни праці, Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, скорочену тривалість робочого тижня та інші пільги і компенсації залежно від умов праці. Тобто наявність робіт, професій (посад) у зазначених вище списках є обовязковою підставою для проведення атестації.

Разом з тим слід зауважити, що за результатами атестації робочих місць визначається не лише право працівників на відповідні пільги, а й розробляються заходи щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників, у т. ч. організаційні, технічні, економічні та соціальні заходи, передбачені колективним договором щодо поліпшення умов трудової діяльності на виробництві. Також можуть встановлюватись інші пільги та компенсації, не передбачені законодавством.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення атестації атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству. Саме атестаційна комісія підприємства (організації) приймає рішення про доцільність проведення атестації на конкретному робочому місці.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Чи зараховується робота із шкідливими умовами праці до пільгового стажу, якщо особа працювала в цих умовах до 1 січня 1992 року?

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне стр­хування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі — Закон № 1788), пенсії призначаються за нормами цього Закону. Зокрема, згідно зі статтею 100 Закону № 1788 особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, яке діяло раніше, пенсії за віком призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, установлених раніше діючим законодавством.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 100 Закону № 1788 застосовуються Списки виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.

Кожна наступна редакція Списків доповнювалася новими професіями (виробництвами), вносилися зміни в позиції Списків, які вже існували, на підставі обґрунтованих і погоджених в установленому порядку пропозицій заінтересованих міністерств або інших центральних органів виконавчої влади.

Підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є, насамперед, наявність професії (посади) та виробництва у відповідному Списку та зайнятість працівника на цих роботах протягом повного робочого дня, установленого для працівників цього виробництва.

Отже, якщо особа працювала лише до 1 січня 1992 року (тобто її право на пільгову пенсію визначається відповідно до статті 100 Закону № 1788) за професією (посадою), що була внесена у відповідні Списки лише після 1 січня 1992 року, для зарахування відповідного періоду роботи до пільгового стажу підстав нема.

У тих випадках, коли працівник продовжував працювати після внесення відповідної професії (посади) до Списку і його право на пільгову пенсію визначається відповідно до статті 13 Закону  1788, при обчисленні стажу роботи такого працівника застосовуються вимоги пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, згідно з яким при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Чи потрібно проводити атестацію робочого місця водія тролейбуса на підприємствах міського електротранспорту?

Згідно з пунктом 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, атестація проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Правовою основою для проведення атестації робочих місць за умовами праці є чинні законодавчі та нормативні акти з питань охорони і гігієни праці, Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, Списки виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, тощо.

Оскільки професія «Водій тролейбуса» не передбачена жодними із вказаних вище нормативних актів, тобто відповідно до вимог чинного законодавства не належить до категорії із шкідливими і важкими умовами праці, проведення атестації робочих місць за умовами праці на відповідних робочих місцях не вимагається.

Разом з тим повідомляємо, що відповідно до пункту «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII водії тролейбусів мають право на пенсію за віком на пільгових умовах:
– чоловіки — після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, у т. ч. на зазначеній роботі не менш ніж 12 років 6 місяців;
– жінки — після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, у т. ч. на зазначеній роботі не менш ніж 10 років.

Також згідно з підрозділом «Функціонування наземної транспортної інфраструктури» («Функціонування іншого міського електричного транспорту») розділу ХV «Транспортні послуги» Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290, водії тролейбусів мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів.

Для встановлення права на вказані вище пільги проведення атестації робочих місць за умовами праці не вимагається.

У зв’язку із скрутним фінансово-економічним становищем, що склалося на підприємстві з незалежних від нього причин, підприємство не може провести атестацію у термін, визначений у колективному договорі. Чи дозволяється використовувати результати санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отримані під час попередньої атестації, проведеної у червні 2007 року?

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, атестація проводиться у строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на пять років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства.

Результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються протягом п’яти років після їх затвердження до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення чергової атестації. Продовження термінів дії атестації робочих місць за умовами праці на більший термін чинним законодавством не передбачено.

Результати атестації робочих місць за умовами праці є єдиною прийнятною підставою для об’єктивної оцінки умов праці та обґрунтованого надання пільг і компенсацій за роботу із шкідливими і важкими умовами праці.

Порушення термінів проведення атестації робочих місць може призвести до позбавлення законного права працівників на пільги і компенсації за роботу із шкідливими умовами праці, оскільки їх розмір залежить від результатів проведеної атестації.
Слід зазначити, що відповідно до статті 117 Конституції України постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов’язковими до виконання. 

Помічникові машиніста електропоїзда мотор-вагонного депо відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком № 2, оскільки машиністи і помічники машиністів електропоїздів цим Списком не передбачені. Помічник машиніста мотор-вагонних (електро) секцій і помічник машиніста електропоїзда — це тотожні професії чи ні і чи правомірно працівникові було відмовлено в призначенні пенсії за віком?

Професійна назва роботи «Машиніст електропоїзда» передбачена як чинним Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 липня 2010 року № 327, так і попередніми його редакціями, у т. ч. і Загальносоюзним класифікатором професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів, затвердженим постановою Державного комітету СРСР із стандартів від 27 серпня 1986 року № 016.

Відповідно до пункту 3 Загальних положень Випуску 1 «Професії робітників, загальні для всіх галузей народного господарства» Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників, затвердженого постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 31 січня 1985 року № 31/3-30, робітники локомотивних бригад, льотного складу, плавскладу, гірничорятувальної та газорятувальної служб, воєнізованої служби із запобігання виникненню і з ліквідації відкритих газових і нафтових фонтанів, воєнізованої охорони за ЄТКД не тарифікувалися, а їх права та обов’язки регламентувалися статутами, спеціальними положеннями.

Уперше кваліфікаційні характеристики професії «Машиніст електропоїзда» визначені у Випуску 66 «Залізничний транспорт і метрополітен» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 28 листопада 2001 року № 834.

Професійна назва роботи «машиніст мотор-вагонних (електро) секцій» зазначеними вище нормативними документами не передбачена.
У підрозділі 1 «Залізничний транспорт і метрополітен» розділу ХХХ «Транспорт» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, що застосовується при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статі 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі — Закон № 1788), є машиністи, їх помічники і старші машиністи: паровозів, тепловозів, електровозів, дизель-поїздів, моторвагонних (електро) секцій мотовозів.

Слід зазначити, що до 1969 року, тобто на час формування зазначених у попередньому абзаці Списків, у СРСР діяло близько 250 відомчих тарифно-кваліфікаційних довідників, у яких визначалося понад 20 тис. професійних робіт. При цьому однакові професійні роботи часто мали різні назви.

У наступних редакціях Списків № 1 і № 2 вказана вище позиція Списку вилучена, а внесена до Списку професій робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті і метрополітенах та користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 10 жовтня 1990 року № 397/18-73, у якому професія «Машиніст мотор-вагонних (електро) секцій» виписана як «Машиніст електропоїздів (секцій.

Крім того, відповідно до роз’яснення Го­ловного управління охорони і організації праці Державної адміністрації залізничного транспорту України (лист від 18 жовтня 2004 року № ЦТЗБ-6/225), згідно з Правилами технічної експлуатації залізничних доріг СРСР, затвердженими Міністром залізничного сполучення СРСР 2 січня 1986 ро­ку, і Правилами технічної експлуатації залізниць України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411, моторвагонний рухомий склад — це моторні та причіпні вагони, із яких формується мотор-вагонні поїзди (електропоїзди, дизель-поїзди і автомотриси).

Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах працівників за професією «Машиніст електропоїзда», у т. ч. «Помічник машиніста електропоїзда», відповідно до статті 100 Закону № 1788 має застосовуватися саме вказана вище позиція Списку № 2.

Матеріали до теми


«Лікарняний» під час попередження про звільнення за власним бажанням
Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений ...
Середньоденний розмір допомоги за листками непрацездатності: як він змінився за пів року
Середньоденний розмір допомоги по тимчасовій втраті працездатності за підсумками липня становить 438,54 гривні — на 37,52 грн більше, ніж у ...
Щомісячні страхові виплати ФССУ в серпні: яку суму вже перераховано
Щомісячні страхові виплати від Фонду соціального страхування України впродовж серпня вже отримали майже 47 тисяч потерпілих на виробництві й членів ...
Скільки працівників постраждало внаслідок бойових дій: нові дані
З початку війни внаслідок бойових дій на підприємствах України зафіксовано 243 випадки травмування та/або смерті працівників, більшість із яких групові. ...