Індексація заробітної плати

Індексація доходів населення як державна соціальна гарантія

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов’язковими для всіх підприємств, установ і організацій (далі – підприємство) незалежно від форми власності.

Відповідно до частини п’ятої статті 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

До законодавства, яким регламентовано питання індексації заробітної плати, належить насамперед Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі – Закон № 1282), який визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін задля дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно із Законом № 1282, індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Показником, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, є індекс споживчих цін, який обчислює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі статистики (Державний комітет статистики України) і який не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін провадиться нарослим підсумком, починаючи з місяця, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Індексація грошових доходів населення провадиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 %.

Підвищення грошових доходів населення у зв’язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підприємства підвищують розміри оплати праці у зв’язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок № 1078). Порядок № 1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема – оплата праці найманих працівників підприємств у грошовому вираженні, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші постійні компенсаційні виплати.

При цьому до об’єктів індексації не належать:

– оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, допомога з тимчасової непрацездатності як такі, що враховуються під час обчислення середнього заробітку;

– одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

– допомога у зв’язку з вагітністю та пологами, допомога при народженні дитини, допомога на поховання;

– цільова разова матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію, суми соціальних пільг, компенсації (крім виплат, визначених п. 2 Порядку № 1078), винагорода за підсумками роботи за рік тощо;

– соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму;

– державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям, допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, допомога на дітей одиноким матерям, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Індексація грошових доходів окремих категорій населення

Індексації підлягають грошові доходи населення в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Так, оплата праці (грошове забезпечення) індексується в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Частина грошових доходів, яка перевищує такий прожитковий мінімум, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 %.

Особі, яка працює, передусім індексується оплата праці.

У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, а також у разі зростання заробітної плати без перегляду її мінімального розміру місяць, у якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться, а з наступного місяця обчислюється нарослим підсумком індекс споживчих цін для проведення дальшої індексації.

Якщо підвищення розміру мінімальної заробітної плати не супроводжується зростанням заробітної плати працівника, індексація і далі здійснюється на загальних підставах (на визначені індекси споживчих цін).

Разом з тим, як зазначає Міністерство праці та соціальної політики України (лист Мінпраці від 9 грудня 2005 року № 024-106), яке Порядком № 1078 уповноважене надавати роз’яснення щодо його застосування, місяць зростання доходів (заробітної плати) громадян може вважатися базовим при розрахунку індексу споживчих цін згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі, коли сума підвищення доходу працівника перевищить суму індексації, яка мала бути нарахована йому в цьому місяці.

Здійснюючи індексацію оплати праці працівника, якому призначили постійну доплату у фіксованому розмірі, скажімо, за збільшення обсягу роботи, суміщення тощо, а його оклад при цьому не змінився, слід ураховувати, що згідно із зазначеним пунктом 5 Порядку № 1078 при розрахунку індексу споживчих цін місяць вважається базовим лише у разі зростання доходів. Отже, якщо працівникові призначили постійну надбавку і внаслідок цього відбулося підвищення загального доходу, але посадовий оклад його не змінився, місяць такого призначення може вважатися базовим. Якщо зростання доходу не відбулося, то індексація повинна і далі здійснюватися на індекс, розрахований згідно з Порядком № 1078.

Крім того, слід мати на увазі, що згідно з частиною третьою статті 121 КЗпП за відрядженими працівниками зберігається протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток. Тому, оскільки суми виплат працівникові за час службового відрядження нараховано виходячи із середньої заробітної плати, де враховано суми індексації, окремо індексації вони не підлягають (лист Мінпраці від 22 червня 2007 року № 47/10/136-07).

У разі підвищення грошових доходів населення на випередження з урахуванням прогнозного рівня інфляції базовим місяцем вважається місяць, у якому мало місце таке підвищення. Для дальшої індексації або чергового підвищення доходів на випередження індекс споживчих цін обчислюється нарослим підсумком, починаючи з наступного за базовим місяця. Наприклад, згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 4 липня 2008 року № 53/10/136-08, якщо працівникам індексацію не нараховували, а в січні та квітні поточного року підвищили заробітну плату, то ці місяці вважаються базовими при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації. Право на індексацію настає в липні 2008 року на індекс 1,3 % (індекс травня: 101,3 – 100).

Нараховують суми індексації або здійснюють чергове підвищення грошових доходів на випередження з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить суму підвищення доходів на випередження в базовому місяці.

На думку Міністерства праці та соціальної політики України, виходячи з положень пункту 5 Порядку № 1078, у разі якщо під час переведення на іншу посаду зросла заробітна плата, є підстава вважати цей місяць базовим (лист Мінпраці від 26 жовтня 2007 року № 8047/0/14-07/10). При цьому місяць підвищення грошових доходів працівника у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього працівника не вважається базовим, оскільки таке підвищення має тимчасовий характер, тому індексація здійснюється на загальних підставах, визначених Порядком № 1078 (лист Мінпраці від 14 лютого 2007 року № 9/10/136-07; далі – Лист № 9/10/136-07).

Щодо новоприйнятих працівників, рішення про індексацію їм заробітної плати підприємство може ухвалювати самостійно. Міністерство праці та соціальної політики України, керуючись практикою застосування Порядку № 1078, рекомендує для таких працівників місяць прийняття на роботу вважати базовим під час розрахунку індексу для проведення індексації. Починаючи з наступного за базовим місяця розраховується індекс споживчих цін для проведення індексації до перевищення встановленого порога індексації – 101 % (лист Мінпраці від 20 вересня 2007 року № 59/10/136-07).

Якщо працівник звільняється, не відпрацювавши повний робочий місяць, індексації підлягає частина грошового доходу в межах прожиткового мінімуму за фактично відпрацьований час (лист Мінпраці від 30 вересня 2003 року № 024-130).

Особі, яка працює за сумісництвом, видається на її вимогу довідка з основного місця роботи про розмір доходу, що підлягає індексації, та проіндексованого доходу. На підставі цієї довідки провадиться індексація доходів від роботи за сумісництвом у межах суми, що не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, з урахуванням отриманої заробітної плати за основним місцем роботи.

Разом з тим, за роз’ясненням Міністерства праці та соціальної політики України, у разі суміщення професій (посад) на одному підприємстві, якщо суміщення має постійний характер, при зростанні грошових доходів за рахунок збільшення постійних складових оплати праці за однією із професій місяць, у якому відбулося підвищення, вважається базовим і індексація за цей місяць не провадиться. Якщо суміщення має тимчасовий характер, індексація здійснюється на загальних підставах, визначених Порядком № 1078 (Лист № 9/10/136-07).

Аналогічно індексуються доходи, які одержують громадяни на умовах погодинної оплати праці поза основним місцем роботи, та доходи громадян, що працюють за договорами цивільно-правового характеру.

Студентам, які працюють, і учням денних відділень, яким заробітна плата виплачується не за місцем навчання, навчальні заклади видають на їхню вимогу довідку про розмір одержуваної стипендії. На підставі цієї довідки провадиться індексація заробітної плати за місцем роботи студентів і учнів у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, з урахуванням одержаної стипендії.

Пенсіонерам, які працюють, передусім індексується сума оплати праці. Індексація пенсії, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, провадиться після індексації суми оплати праці на підставі довідки підприємства, де працює пенсіонер, у якій зазначається розмір оплати праці працюючого пенсіонера, проіндексована її сума і сума індексації. При цьому загальний дохід працюючого пенсіонера, який підлягає індексації, не повинен перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

Підприємства, провівши індексацію оплати праці, зобов’язані у двотижневий термін подавати органам, які призначають і виплачують пенсію, інформацію про розмір оплати праці працюючого пенсіонера, проіндексовану її суму та суму індексації.

У разі звільнення пенсіонера з роботи власник або уповноважений ним орган подає відповідну довідку органу, який призначає і виплачує пенсію, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, для проведення індексації зазначених виплат.

Працюючому потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання передусім індексується сума оплати праці. Підприємства, провівши індексацію оплати праці, зобов’язані у двотижневий термін подати відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань інформацію про розмір оплати праці працюючого потерпілого, проіндексовану її суму та суму індексації. Загальний дохід цієї особи, який підлягає індексації, не повинен перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, суми індексації грошових доходів громадян, суми індексації доходу працюючого пенсіонера, індексації у разі підвищення грошових доходів, суми індексації у разі підвищення доходів населення на випередження з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено в додатках до Порядку № 1078.

Додаткові витрати, пов’язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких належать виплати, що індексуються.

Суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати (п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5).

Отже, враховуючи положення пункту 5.6 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, згідно з яким витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку на прибуток, які включають, зокрема, витрати на виплату додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, належать до складу валових витрат платника податку. Витрати такого платника податку на виплату проіндексованої в установленому порядку оплати праці включаються до валових витрат.

При цьому згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV  доходи від заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платникові податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу, а отже, суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників, підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Крім того, виходячи з норм статті 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 року № 2213-III, базою для нарахування страхових внесків до фондів із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що враховують витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, серед них у натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, ухваленими відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі – Закон № 108), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Аналогічною є база для нарахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV) та страхових тарифів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (ст. 1 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року № 2272-III).

Компенсація грошових доходів

У разі невчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація. Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі – Порядок № 159). Дія Порядку № 159 поширюється на підприємства всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, серед них з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати провадиться, якщо затримано на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, серед них заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється множенням місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікує Держкомстат України. Приклади обчислення суми компенсації наведено в додатку до Порядку № 159.

Сума компенсації виплачується громадянам у тому самому місяці, у якому виплачується заборгованість за відповідний місяць.

Компенсацію провадять за рахунок джерел, із яких здійснюють відповідні виплати, зокрема підприємства, яких не фінансують і не дотують із бюджету, – за рахунок власних коштів. Заслуговує на увагу Галузева угода між правлінням Центральної спілки споживчих товариств України та президією Центрального комітету профспілки працівників споживчої кооперації України на 2007–2009 роки, схвалена їх постановою від 14 грудня 2006 року № 413, № П-5/Р-12, згідно з якою брак власних коштів не є підставою для невиплати працівникам зазначеної компенсації.

Відповідальність за порушення здійснення індексації заробітної плати

Актуальним є питання про можливу відповідальність, якщо підприємство не індексує заробітну плату працівників, а також допускає помилки під час розрахунку сум індексації та їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку.

Оскільки в індексації заробітної плати працівника зацікавлені передусім працівник, органи державної податкової служби, що контролюють нарахування (сплату) до бюджету податку з доходів фізичних осіб на суми виплат, пов’язаних з індексацією, а також фонди з відповідних видів страхування, що одержують відрахування із зазначених сум, усі вони можуть висунути до підприємства претензії щодо дотримання законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Зокрема, якщо не здійснюється або неналежно здійснюється індексація заробітної плати працівника підприємства, він може звернутися зі скаргою на неправомірні дії підприємства до органів Міністерства праці та соціальної політики України, фінансових органів, органів державної податкової служби, професійних спілок, інших органів (організацій), що представляють інтереси найманих працівників, які відповідно до статті 35 Закону № 108 контролюють додержання законодавства про оплату праці на підприємствах. Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

Приховування від зазначених органів будь-якої інформації з питань оплати праці не допускається.

Крім того, як відомо, права людини і громадянина захищає суд. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 55 і 124 Конституції України).

За порушення законодавства про індексацію грошових доходів населення винних осіб притягають до відповідальності відповідно до закону (ст. 15 Закону № 1282).

Розглядаючи питання такої відповідальності, насамперед слід мати на увазі, що суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати, входять до складу фонду додаткової заробітної плати працівника, доходи (заробітна плата) якого індексуються. Тобто за порушення здійснення індексації заробітної плати настає відповідальність, аналогічна відповідальності винних осіб за порушення нарахування основної заробітної плати та інших видів доходів працівника.

Так, статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств незалежно від форм власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від 15 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на цей час становить від 255 до 850 грн.

За невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат згідно зі статтею 175 Кримінального кодексу України (далі – КК) настає кримінальна відповідальність.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 175 КК безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства незалежно від форми власності, карається штрафом від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, карається штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Зрозуміло, що рішення про вид відповідальності за порушення законодавства про індексацію грошових доходів населення та міру покарання винних осіб увалюватиме суд з урахуванням кваліфікаційних ознак та всіх обставин справи.

При цьому на особливу увагу заслуговує частина 3 статті 175 КК, згідно з якою особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності вона здійснила виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.

Спори з питань індексації грошових доходів

Спори, що виникають з питань індексації грошових доходів населення, розглядаються в порядку, передбаченому для вирішення індивідуальних трудових спорів: комісіями по трудових спорах і судами.

Так, Пленум Верховного Суду України в пункті 22 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 відзначив, що в справах, пов’язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв’язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що:

• індексація заробітної плати провадиться згідно зі статтею 33 Закону № 108 в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону № 1282 підприємством, яке виплачує заробітну плату, під час її нарахування, починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив поріг індексації. Якщо є зазначені умови, у тому самому порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв’язку з невчасним виконанням рішення. Наприклад, коли рішення слід було виконати до січня 1998 року, то він і є місяцем, з якого обчислюється величина порога індексації. Спір із цього приводу розглядає суд за заявою стягувача в позовному провадженні;

• компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34 Закону № 108 підприємствами усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої, якщо є потрібні для цього умови) на один і більше календарних місяців, попри те, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.