Після тривалого лікування працівникові, з яким укладено строковий трудовий довір, встановлено ІІ групу інвалідності. За висновком МСЕК робота за його посадою протипоказана йому за станом здоров’я. Після закриття листка непрацездатності працівник подав заяву про звільнення, у якій зазначив: «Прошу звільнити мене у зв’язку з оформленням пенсії по інвалідності». На якій підставі його слід звільняти: за ст. 38 або 39 чи за п. 2 ст. 40 КЗпП?
Одним із основних принципів трудового права є стабільність трудових відносин. Цей принцип полягає насамперед у тому, що трудовий договір із працівником може бути припинено лише з підстав та в порядку, що встановлені законом.
Перелік підстав припинення трудового договору викладено у ст. 36 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Пунктом 4 цієї статті передбачено, зокрема, такі підстави, як розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38 і 39 КЗпП), а також розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (ст. 40 і 41 КЗпП).
Ініціатива працівника розірвати трудовий договір проявляється у поданні ним відповідної письмової заяви керівникові підприємства, установи організації, з яким працівник перебуває у трудових відносинах. Це вбачається зі змісту ч. 1 ст. 38 КЗпП, у якій зазначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за 2 тижні. У разі коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у певній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Слід зауважити, що наведений перелік поважних причин, які можуть унеможливлювати продовження роботи, не є вичерпним.
Під терміном «вихід на пенсію» слід розуміти оформлення пенсії, незалежно від її виду. Частиною 1 ст. 39 КЗпП передбачено, що строковий трудовий договір (пп. 2 і 3 ст. 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 цього Кодексу.
Підставою для звільнення працівника з ініціативи роботодавця відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП є, зокрема, виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи. Для звільнення із цих підстав подавати заяву працівник не повинен.
У разі виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я роботодавець із власної ініціативи може звільнити працівника відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП за наявності медичного висновку про те, що зазначена робота працівникові протипоказана, якщо нема можливості перевести його на іншу роботу.
Оскільки в нашому випадку працівник подав заяву про звільнення з роботи (що свідчить про його ініціативу припинити трудові відносини), у якій було вказано поважну причину звільнення, зазначену в ч. 1 ст. 38 КЗпП, з огляду на строковий характер трудового договору, роботодавець повинен достроково розірвати цей договір на підставі ст. 39 КЗпП, посилаючись на вказану поважну причину, у строк, про який просить працівник.
Підготовано за матеріалами газети «КАДРИ і ЗАРПЛАТА»
