Дідьє Дезор, вчений з лабораторії поведінкової біології університету міста Нансі, помістив шість щурів в клітку, щоб вивчити їх здатність до плавання. З клітки був лише один вихід — в басейн. Щоб дістатися до годівниці, потрібно було його переплисти. Незабаром з’ясувалося, що не всі щури відправляються добувати їжу. Ролі розподілилися наступним чином: двоє рабів, двоє експлуататорів, один незалежний плавець і один маргінал.
Двоє рабів пливли за їжею. Коли вони поверталися в клітку, два експлуататора били їх і занурювали головами в воду до тих пір, поки ті не кидали здобич. Раби отримували свою порцію, тільки нагодувавши господарів. Експлуататори ніколи не перепливали басейн, щоб насититися, їм було достатньо побити плавців.
Незалежний плавець був досить сильний і не підкорявся експлуататорам. Маргінал не міг ні плавати, ні залякувати експлуатованих, він просто підбирав крихти, що розсипалися під час бійки.
Така ж структура групи — двоє рабів, двоє експлуататорів, незалежний плавець і козел відпущення — виникала під час експерименту у всіх двадцяти клітках.
Щоб краще зрозуміти механізм виникнення ієрархії, Дідьє Дезор помістив в одну клітку шість експлуататорів. Вони билися всю ніч. До ранку ролі розподілилися за звичною схемою: двоє експлуататорів, двоє рабів, незалежний плавець і маргінал….
А хто ВИ на роботі, хто ВИ вдома?
