Звільняти чи не звільняти працівника, який одержав повістку із військкомату? Зберігати чи не зберігати йому робоче місце?
Як позбутися сумнівів у правильності дій працівникам кадрової служби і не відчувати провини перед колегами, призваними до лав Збройних Сил України?
Останні політичні події в країні внесли свої корективи не лише в повсякденне життя громадян, а й додали професійних клопотів працівникам відділу кадрів. У цьому широкому колі фахівців ще донедавна слово «мобілізація» не звучало, одначе в реаліях сьогодення воно стало предметом щоденного обговорення. Майже кожен трудовий колектив, який налічує понад півсотні осіб, відрядив щонайменше одного працівника служити у лавах Збройних Сил України. Так, протягом одного місяця в нашій організації мобілізовано трьох працівників. У цій ситуації ми намагалися діяти в межах законодавства, але, оскільки парламентарі не встигали за стрімким розвитком подій ухвалювати відповідні закони, у нас залишилися сумніви у правильності наших дій і відчуття провини перед колегами.
Події розгорталися так.
У перших числах березня Олександр приніс повідомлення, що його викликають на військові навчальні збори строком на 10 днів. Тут ми керувалися статтею 119 КЗпП України, в якій ідеться про виконання державних обов’язків, а саме: «На час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку», і частиною 11 статті 29 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, а саме: «За призваними на збори військовозобов’язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності». Отже, було видано наказ про звільнення Олександра від виконання службових обов’язків на період військових навчальних зборів із збереженням середнього заробітку.
18 березня зателефонував Руслан, який напередодні поїхав на свою малу батьківщину в сусідню область, і поставив керівництво перед фактом, що його призвали на службу до Збройних Сил України. Повідомлення надіслано Укрпоштою. Ми вирішили, що Руслана призвали на такі самі навчальні збори, що й Олександра. Отже, номер наказу від 18 березня 2014 року зареєстрували, але до отримання повідомлення сам наказ видавати не стали.
20 березня з повідомленням із військкомату прийшов Віталій. Проте в документі вже йшлося не про навчальні збори. Віталія викликали на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014, затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII. Це означало тільки одне — Віталія потрібно звільняти. Про всяк випадок ми зателефонували до військкомату й уточнили, чи бодай не ухвалено Верховною Радою нових законів щодо соціальної захищеності мобілізованих, про які ми, можливо, не знаємо. Відповідь була: «На жаль, ні». Тому довелося видавати наказ про звільнення Віталія з роботи на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП: «…призов або вступ працівника на військову службу…».
Після мобілізації Віталія ми вже сумнівалися в навчальних зборах Руслана. Довелося телефонувати спершу самому Руслану, який поняття не мав, на яких умовах його призвали, далі — у військкомат за місцем його реєстрації. Оскільки повідомлення через Укрпошту могло подорожувати до місця призначення тривалий час, а накази з кадрових питань слід видавати у встановлені терміни, вирішили телефонну розмову з військовим комісаром задокументувати актом. На запитання, чи на навчальні збори призвали нашого працівника Руслана, військовий комісар відповів: «Які збори? Підписано указ про часткову мобілізацію. Мобілізували вашого Руслана, і не сумнівайтесь. А повідомлення прийде, чекайте». Довелося ще одного нашого працівника звільняти на тих самих умовах, що й Віталія. Благо, заробітна плата перераховується на банківські картки.
28 березня 2014 року зі зборів повернувся Олександр. Проте до роботи так і не приступив, оскільки приніс повідомлення про мобілізацію з 28 березня 2014 року. Ми знали, що напередодні Верховна Рада України ухвалила закон, яким посилено соціальну захищеність мобілізованих громадян. Одначе на ранок 28 березня 2014 року нічого опубліковано не було, крім загальної інформації в інтернет-мережі. Тому Олександра чекала доля Віталія і Руслана, а саме: звільнення з роботи на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП.
Згодом, у перших числах квітня, ми прочитали повний текст Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27 березня 2014 року № 1169-VII (далі — Закон № 1169) і пораділи доповненню статті 119 КЗпП такого змісту: «Працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку». Але ж…. запізно!
Запитання: Закон № 1169 набув чинності після опублікування, тобто 1 квітня 2014 року. Так чи ні? Якщо так, то закон зворотної сили не має і наші звільнені працівники залишаться звільненими аж до демобілізації. А можливо, цей закон наказує нам поновити мобілізованих на роботі? Якщо так, то між якими рядками це можна прочитати?
ОФІЦІЙНИЙ КОМЕНТАР
Департамент заробітної плати та умов праці розглянув Ваше звернення щодо надання роз’яснення з питань трудових відносин та оплати праці при частковій мобілізації на військову службу до Збройних Сил України та інших військових формувань, і у межах компетенції повідомляє.
1 квітня 2014 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27 березня 2014 року № 1169-VІІ, яким внесено зміни до законодавчих актів України, у т. ч. і до Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).
Відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та частини третьої статті 119 КЗпП працівникам, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку.
Середній заробіток працівнику нараховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року № 100.
Разом з тим інформуємо, що в даний час Кабінетом Міністрів України підготовлено та подано до Верховної Ради України законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення окремих положень соціальної політики)» (реєстраційний № 4648 від 7 квітня 2014 року), який поширює норми щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на всіх осіб, які були мобілізовані відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».
О. ТОВСТЕНКО,
директор департаменту заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України
(Лист Мінсоцполітики від 24 квітня 2014 року № 527/13/84-14)
Примітка. Кадрові рішення і коментар відповідають законодавству станом на 20 травня 2014 року. (Редакція журналу «Довідник кадровика»)
Матеріал надано редакцією журналу «Довідник кадровика»
спеціально для порталу Всеукраїнської асоціації кадровиків
(детальніше — «Довідник кадровика» № 6, 2014)
Ольга СТАХІВ,
начальник відділу роботи з персоналом ТОВ «ІНТЕРФОМ»
