Передплати журнал

НА ЧАСІ: ДРУГИЙ РІВЕНЬ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ


Більшість експертів вважають можливим запровадження другого рівня пенсійної накопичувальної системи з 2012 року і підтримують її децентралізацію.

Це стане можливим у разі, якщо буде відпрацьована її законодавча модель, вважає голова ради Української асоціації інвестиційного бізнесу Дмитро Леонов. На його думку, якщо функціонально модель буде відпрацьована, її треба вводити, не сперечаючись за обсяги від дохідної частини Пенсійного фонду, яка в різних моделях останніх років передбачала від 2 до 7 відсотків. Нагадаємо, що другий рівень припускає поділ пенсійного внеску працюючого українця на дві частини: одну до солідарної системи, іншу – на індивідуальні рахунки в накопичувальній системі (ці кошти інвестуватимуться в цінні папери, а у разі смерті власника рахунку можуть передаватися його спадкоємцям).

Закон “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не визначає терміни введення другого рівня, а тільки вказує, за яких умов він може бути прийнятий. Спочатку накопичувальний рівень збиралися ввести в 2007 році, потім перенесли на 2009-й. Однією з причин цього був дефіцит бюджету Пенсійного фонду, а його впровадження призвело б до втрати останнім частини внесків та ускладнення проблем дефіциту. Але й у благополучному 2007 році, коли бюджет Пенсійного фонду був сформований на бездефіцитній основі, впровадження накопичувальної системи відклали. Уряд Юлії Тимошенко переніс запровадження накопичувального рівня на 2017 рік. Таким чином, щоразу влада уникала непопулярних заходів.

“Запуск другого рівня пенсійної системи відкладати не треба, оскільки від старту до отримання реальних коштів пройде не менше 1,5 року (з урахуванням підготовчого періоду). Необхідно внести зміни у Прикінцеві положення Закону “Про загальнодержавне пенсійне страхування” щодо умов, за яких може бути введений накопичувальний рівень. До категорії тих, які не можуть бути виконані, зокрема, належить вимога як мінімум дворічного зростання ВВП не менше 2 відсотків і відсутність дефіциту бюджету Пенсійного фонду”, – пояснює генеральний директор Української асоціації інвестиційного бізнесу Андрій Рибальченко.

Аналітики надають перевагу акумулюванню “накопичувальних” коштів населення в системі недержавних пенсійних фондів. Децентралізовану систему накопичення коштів через недержавні пенсійні фонди за умови чітких правил відбору і стандартів (у тому числі обов’язкового використання механізму одиниці пенсійного внеску, визначення чистої вартості активів на щоденній основі) підтримує голова ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Андрій Бахмач. За його словами, ці стандарти виконуються окремими компаніями, але не введені для всього ринку. З досвіду Європи відомо, що централізований накопичувальний фонд доцільний у країнах з невеликими обсягами пенсійних активів. Наприклад, у країнах Прибалтики, Хорватії, Македонії.

Директор Національної Асоціації Недержавних пенсійних фондів України та адміністраторів недержавних пенсійних фондів Тетяна Шовкун констатує, що створення єдиного накопичувального пенсійного фонду вимагає додаткових витрат держави на утримання апарату адміністрування такого фонду, а також збільшення чисельності штату Пенсійного фонду України. До того ж, процедура проведення тендеру в нашій країні для обрання окремої керуючої компанії досить непрозора й неефективна, а управління однією компанією всією сумою пенсійних коштів накопичувального фонду може призвести до прийняття необ’єктивних рішень з інвестування пенсійних активів. Водночас залучення до роботи на другому рівні недержавних пенсійних фондів унеможливить прийняття будь-яких корумпованих рішень і знизить ризики втрати пенсійних коштів.

Джерело: “Урядовий кур’єр”