Відповідь на поставлене запитання розкриває один з недоліківПорядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуваннямзатвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (далі – Порядок № 1266): у Порядку № 1266 не приділено жодної уваги нюансам, що виникають у практичній роботі
Пунктом 2 Порядку № 1266 визначено, що розмір допомоги з тимчасової втрати працездатності обчислюється множенням суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів тимчасової непрацездатності, які засвідчені листком непрацездатності, і при цьому нема підстав для відмови в наданні такої допомоги.с
Згідно з пунктом 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період (визначається згідно з п. 25 – 28 Порядку № 1266) заробітної плати, на яку нараховано єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (період перебування у трудових відносинах) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.
Зокрема, Порядком № 1266 визначено такі поважні причини:
– тимчасова непрацездатність;
– відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
– відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
– відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;
– відпустка без збереження заробітної плати.
Оскільки період перебування у відпустці, невикористаній за попереднім місцем роботи, що оплачена з грошей, перерахованих іншим підприємством (з урахуванням утримання податків, зроблених цим підприємством), не є поважною причиною, яка виводиться з розрахункового періоду, кількість календарних днів, які беруться для розрахунку в листопаді 2014 року, становитиме 30.
Згідно з пунктом 32 Порядку № 1266 середня заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що входять до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що подаються до Державної фіскальної служби (далі – ДФС).
Оскільки відпусткові за час відпустки, невикористаної за попереднім місцем роботи, оплачуються з грошей, перерахованих іншим підприємством, яким утримано податки з таких відпусткових, до того ж зазначені кошти не відображаються у звіті про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС, вони не входять до заробітної плати для визначення середньоденного заробітку.
Отже, незважаючи на те, що попередній роботодавець працівника і підприємство, де він працює на цей час, надаючи відпустку працівникові, переведеному з іншого підприємства, дотримали всіх вимог, визначених законодавством, розмір допомоги з тимчасової втрати працездатності в описаній вами ситуації буде дещо заниженим.
Залишається лише сподіватися, що найближчим часом Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства соціальної політики України перегляне положення Порядку № 1266 та врегулює такі питання по суті.
Микола Постернак, експерт з питань соціального страхування
«Довідник кадровика», листопад 2015 р., № 11