.jpg)
Керівники підприємств, які затримують виплату зарплати своїм працівникам, ризикують опинитися за гратами.
З початку року з даної категорії справ уже винесено 45 обвинувальних вироків.
Останнім часом спостерігається малоприємна тенденція – зростає кількість підприємств, що затримують виплату або взагалі не виплачують зарплати своїм працівникам. І хоча роботодавці іноді стають порушниками не зі своєї вини, проте факт порушення норм чинного законодавства наявний, а значить, будуть і наслідки.
Як повідомляє прес-служба Генеральної прокуратури, питання несвоєчасної виплати зарплати перебуває під жорстким наглядом: протягом першого півріччя 2010 року по даній категорії прокурорами порушено 1500 кримінальних справ. За документами реагування до відповідальності притягнуто 5,4 тис. посадових осіб, громадянам виплачено понад 1 млрд грн. заборгованості по заробітній платі, з яких 44 млн грн. – у ході досудового слідства у кримінальних справах.
Поширені факти безпідставної невиплати заробітної плати працівникам економічно активних підприємств. Їх керівники, за наявності коштів, замість виплати заробітної плати витрачають їх на інші цілі. Так, тільки після порушення прокуратурою Дніпропетровської області кримінальної справи за ч. 1 ст. 175 КК України відносно керівника товариства “Трансмаш”, ним виплачена заборгованість по заробітній платі на суму майже 2 млн. грн. Маючи можливість розрахуватися з працівниками, цей керівник переводив гроші на рахунки інших, зареєстрованих на себе підприємств. Кримінальну справу 14 липня ц.р. направлено до суду.
А, наприклад, прокуратурою Кіровоградської області направлено до суду кримінальну справу за ч.1 ст.172, ч.1 ст.175, ч.3 ст.212-1 КК України щодо голови правління ЗАТ “Енерговугілля”, який, незважаючи на надходження на рахунки підприємства протягом останніх двох років близько 140 млн грн, безпідставно не виплатив працівникам товариства 24,3 млн. грн. заробітної плати та ухилився від сплати внесків до Пенсійного фонду України на суму 10,3 млн. грн. Наявні кошти використовувалися на погашення векселів, оплату банківських кредитів, пально-мастильні матеріали тощо. При цьому собі керівник товариства зарплату виплачував вчасно і повністю.
Відзначимо, Законом України від 19 лютого 2009 р. № 1027-VI, який набув чинності 11 березня 2009, посилена кримінальна і адміністративна відповідальність за порушення трудового законодавства. Проте ст. 175 КК багатьма сприймається як якийсь пережиток комуністичного минулого чи популізм, недіюча на практиці норма. Втім, таке ставлення до встановлення відповідальності роботодавця за невиплату заробітної плати дещо упереджене, що підтверджує судова практика – за даними Єдиного державного реєстру (при всій неповноті його наповнення), тільки в 2010 році винесено не менше 45 обвинувальних вироків по названій статті.
Нагадаємо, що ч. 1 зазначеної статті передбачає відповідальність за необгрунтовану невиплату заробітної плати, стипендії, іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж один місяць, у вигляді штрафу від 500 до 1000 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до 2 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Для звільнення від кримінальної відповідальності необхідно кілька складових. Так, крім повного погашення заборгованості по заробітній платі, обов’язковою умовою є вчинення особою злочину вперше, визнання провини (без чого немислимо щире розкаяння, що є кваліфікуючою ознакою), сприяння розкриттю злочину. Крім того, згідно з пунктом 3 постанови Пленуму ВСУ № 12 від 23 грудня 2005, особа повинна відшкодувати збитки для звільнення від відповідальності за статтею 45 КК України. Зауважимо – добровільно. Отже, якщо у потерпілі матимуть майнові вимоги до підсудного, суд не має права застосувати цю статтю і звільнити особу від відповідальності.
Наталія Мамченко, Судебно-юридическая газета
Джерело: ubr.ua
