| Яким нормативно-правовим документом регламентовано новий порядок обслуговування клієнтів у Державній службі зайнятості? |
| Хто такі кар’єрні радники та які їх функціональні обов’язки? |
| Які особливості співпраці кар’єрних радників із клієнтами різних статусів? |
Загальні положення
Із 1 січня 2019 року в Державній службі зайнятості розпочинають роботу кар’єрні радники. Міністерство соціальної політики України (далі — Мінсоцполітики) за участі Офісу реформ Кабінету Міністрів України розробили новий Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, що отримав підтримку Уряду та був затверджений постановою Кабінету Міністрів України (далі — КМУ) від 19 вересня 2018 року № 792 (далі — Порядок № 792). Справді, в умовах зростання рівня безробіття та збільшення тривалості пошуку роботи назріла необхідність впровадження нових підходів до роботи державної служби зайнятості з суб’єктами ринку праці. Прийняття Порядку № 792 відповідає пункту 116 Плану пріоритетних дій Уряду на 2018 рік, затвердженого розпорядженням КМУ від 28 березня 2018 року № 244-р. Зокрема, зазначеним планом серед кроків, що визначені Урядом для сприяння продуктивній зайнятості та проведення реформи ринку праці, передбачається розроблення нормативно-правових актів щодо удосконалення роботи державної служби зайнятості з метою впровадження нових сервісних послуг державної служби зайнятості.
Хто такі кар’єрні радники та які їх функціональні обов’язки
Кар’єрні радники як співробітники Державної служби зайнятості виконують функції, що відповідають вимогам законів України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI, «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III, а також низці підзаконних актів, основним з яких, починаючи з 1 січня 2019 року, стане Порядок № 792.
Тобто кар’єрні радники є індивідуальними консультантами осіб, які шукають роботу, та зареєстрованих безробітних у пошуку роботи, плануванні кар’єри та підвищенні конкурентоспроможності на ринку праці, у т. ч. через залучення до системи професійного навчання впродовж життя. Кар’єрні радники допоможуть клієнтам прийняти максимально вигідне рішення за наявних умов для того, щоб особа якнайшвидше змінила місце роботи, повернулася на ринок праці чи започаткувала власну справу.
Залежно від статусу клієнта центру зайнятості (особа, яка шукає роботу чи зареєстрований безробітний) визначається обсяг послуг, які має надавати кар’єрний радник. Послуги особам, які шукають роботу, мають більш консультаційний та супроводжувальний характер. Такі послуги направлені на сприяння особі в управлінні її кар’єрою, адаптації до потреб роботодавців, розвиткові необхідних навичок. Кар’єрний радник супроводжує та направляє особу, іноді коригує її дії, однак саме особа, яка шукає роботу, відіграє активну роль. До того ж все більше громадян хочуть повернутися у легальну зайнятість, але для того, щоб стати зареєстрованим безробітним та отримувати право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття, немає підстав чи такі підстави втрачено. У такому випадку звернення до центру зайнятості як особи, що шукає роботу, є чудовим способом пошуку роботи та працевлаштування.
Послуги кар’єрного радника для зареєстрованих безробітних характеризуються більш активною участю кар’єрного радника, однак не передбачають пасивної поведінки з боку зареєстрованих безробітних. Зареєстровані безробітні мають можливість не лише отримати нову роботу, а й підвищити професійну кваліфікацію та розвити професійні навички за рахунок Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, тоді як у осіб, які шукають роботу, така можливість обмежена безоплатними лекціями та семінарами загального характеру, проводяться самими центрами зайнятості чи їх партнерами. Сприяння професійному розвитку впродовж життя стає одним із ключових принципів у роботі Державної служби зайнятості. Певним недоліком у роботі центрів зайнятості було те, що його працівники формально направляли безробітних для навчання лише у власні освітні центри або навчальні заклади за обмеженим переліком програм. Доцільним є звернення уваги на програми неформального професійного навчання, які реалізуються за участі роботодавців та які відповідають потребам ринку праці. Інший аспект, на який варто звернути увагу, — не всім зареєстрованим безробітним необхідно проходити нове навчання, тому кар’єрні радники мають критично аналізувати результати поглибленого профілювання.
Організаційні зміни, які очікують на центри зайнятості, дозволять максимально ефективно взаємодіяти кар’єрним радникам з іншими підрозділами центрів зайнятості та розподіляти завдання, необхідні для надання послуг, яких потребують клієнти. Перш за все, йдеться про уникнення дублювання функцій, конфлікт повноважень чи нерівномірний розподіл навантаження між кар’єрними радниками.
Для того щоб кар’єрні радники працювали відповідно до нового підходу обслуговування клієнтів, розділяли його та займали активну позицію в удосконаленні взаємодії з клієнтами, представники Мінсоцполітики, Державної служби зайнятості, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, Офісу реформ КМУ, проекту Міжнародної організації праці «Інклюзивний ринок праці для створення робочих місць в Україні» працюють над розробленням профілю кар’єрного радника, вимогами для проведення відбору кар’єрних радників, програмою підготовки тренерів для проведення навчання відібраних кар’єрних радників у наступному, програмою навчання кар’єрних радників. Також буде представлено програму адаптації кар’єрних радників до нових вимог, систему оцінки цілей та ключових результатів та інші документи, необхідні для забезпечення ефективності та продуктивності роботи кар’єрних радників.
Особливості співпраці кар’єрного радника та особи, яка шукає роботу
Особа, яка шукає роботу, може звернутися до центру зайнятості незалежно від наявності підстав для набуття статусу зареєстрованого безробітного у майбутньому. Тобто особа може мати місце роботи, не планує ставати на облік до центру зайнятості як безробітний, а потребує лише підтримки в управлінні своєю кар’єрою чи у професійному розвитку. Подібні послуги надаються й приватними агентствами зайнятості, приватними консультантами, але на популяризацію послуг з управління кар’єрою для громадян робиться істотний акцент в роботі центрів зайнятості. Отримання таких послуг в центрах зайнятості безкоштовно є важливою перевагою для потенційних клієнтів служби. Особа, яка шукає роботу, може звернутися до будь-якого центру зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.
Основним документом, у якому закріплюються взаємні права й обов’язки кар’єрного радника та особи, яка шукає роботу, є індивідуальний план надання послуг. Складанню такого плану передує проведення первинного профілювання. В індивідуальному плані надання послуг зазначається комплекс заходів, які мають вжити кар’єрний радник та особа, яка шукає роботу, а також строки виконання взаємних зобов’язань. Ключовим є те, що особа, яка шукає роботу, та кар’єрний радник співпрацюють відкрито та свої очікування і наміри узгоджують на початку співпраці. Фактично індивідуальний план надання послуг є договором про співпрацю. До нього мають застосовуватися принципи виконання цивільно-правових зобов’язань.
Особливості співпраці кар’єрного радника та зареєстрованого безробітного
Особа, яка має підстави бути зареєстрованим безробітним, незалежно від того, чи зверталася вона до центру зайнятості як особа, яка шукає роботу, чи ні, для отримання спеціальних послуг має бути зареєстрована як безробітна на підставі заяви, форма якої затверджена Мінсоцполітики.
Особа, яка ризикує стати безробітним або на момент звернення вже не має роботи, користується пріоритетним правом на сприяння у праце влаштуванні. Сучасний розвиток ринку праці потребує створення умов для відсутності або максимального скорочення перехідного періоду у разі зміни місця роботи або зміни виду зайнятості. Тому будь-яка особа перед отриманням статусу зареєстрованого безробітного отримує підтримку та сприяння у працевлаштуванні з боку кар’єрного радника як особа, що шукає роботу. Зобов’язанням кар’єрного радника є надання допомоги особі працевлаштуватися протягом семи календарних днів з дня звернення. Для цього кар’єрний радник підбирає особі вакансії, які можуть її задовольнити та на які вона може погодитися протягом зазначеного строку, перевіряє актуальність вакансії, узгоджує з роботодавцем та з особою, яка шукає роботу, умови проведення співбесіди, умови праці, а також надає особі консультації щодо проходження співбесіди. Такі зобов’язання кар’єрного радника не означають пасивної поведінки особи, яка шукає роботу. Вона також повинна шукати роботу, повідомляти кар’єрного радника про самостійно підібрані вакансії для того, щоб кар’єрний радник провів переговори з роботодавцем щодо умов майбутнього працевлаштування. У разі потреби кар’єрний радник може супроводжувати особу на співбесіди з потенційним роботодавцем.
Якщо протягом семи календарних днів особа, яка шукає роботу, не працевлаштовується, або якщо роботодавець не прийняв остаточного рішення про працевлаштування такого кандидата, особа отримує статус безробітного з дня подання відповідної заяви.
Отже, рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.
Якщо зареєстрований безробітний відмовляється від підписання індивідуального плану працевлаштування, то він втрачає статус зареєстрованого безробітного та право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття. Підписавши договір, зареєстрований безробітний підтверджує серйозність наміру працевлаштуватися або розпочати власну справу та готовність діяти, аби цього досягти. Водночас зареєстрований безробітний набуває право вимагати від кар’єрного радника виконання зобов’язань, а також доводити його бездіяльність у разі незадовільної роботи.
Зареєстровані безробітні повинні звернути увагу те, що Порядком № 792 розширено перелік підстав, коли припиняється реєстрація особи як безробітної, зокрема до таких належать:
1) початок зайнятості особи (з урахуванням зайнятості, що має тимчасовий характер);
2) працевлаштування за наймом на умовах трудового договору (контракту);
3) укладення цивільно-правового договору про виконання робіт (надання послуг);
4) забезпечення роботою самостійно;
5) зайнятість іншим видом діяльності згідно із статтею 4 Закону України
«Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI;
6) видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі;
7) вступ на навчання за денною формою, у т. ч. із використанням ваучера;
8) призов чи прийом на військову службу чи направлення на альтернативну (невійськову) службу;
9) подання заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до трьох
років;
10) встановлення факту подання зареєстрованим безробітним недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце
протягом періоду реєстрації;
11) спричинення професійного навчання за направленням центру зайнятості без поважних причин;
12) у разі невідвідування центру зайнятості відповідно до погодженого графіку.
Кар’єрні радники стають новими лідерами служби, а від якості їх роботи буде залежати ефективність співпраці осіб, які шукають роботу, зареєстрованих безробітних, роботодавців з Державною службою зайнятості. Запровадження інституту кар’єрного радника має сприяти досягненню такого результату: працівник працевлаштований, має кваліфікацію та навички, які користуються попитом на ринку, психологічно готовий до роботи на умовах, визначених роботодавцем, керуючись його корпоративною культурою, а роботодавець задоволений швидкістю підбору працівника, який відповідає його потребам, та повертається до центру зайнятості добровільно.
Ольга Макогон, assoc CIPD, проектний менеджер Офісу реформ Кабінету Міністрів України, канд. юрид. наук
