Міністерство юстиції пропонує внести зміни до чинного Закону про оцінку майна.
Зміни, які представив у вигляді законопроекту Мінюст, – не що інше, як вже відмінені в червні 2012 року пропозиції, які ініціювалися Фондом держмайна і були «на ура» прийняті тим же Мінюстом.
Як повідомив Міністр юстиції Олександр Лавринович, «результатом прийняття цього проекту закону стане створення рівних умов, відтак, розширення доступу до професії оцінювача» . Таке пояснення зовсім не відповідає дійсності, адже і зараз доступ до професії відкритий, конкуренція розвивається в умовах ринкової економіки. Вивчитися на оцінювача, пройти стажування та скласти іспит не є проблемою. Чому через 15 років розвитку в Україні професії «оцінювач» виникає потреба у послабленні вимог для «новоспечених» фахівців і чи відповідає такий підхід вимогам національної безпеки і національним інтересам з огляду на те, що скасування стажування стосується оцінювачів усіх кваліфікацій, у тому числі і тих, що оцінюють державне майно?
Цей проект також скасовує стажування оцінювачів, яке передбачене чинним Законом. Стає незрозуміла ціль такого розширення доступу до професії оцінювача: кого бентежить термін стажування довжиною в рік? Це наводить на думку про бажання юстиції завести пару-другу тисяч оцінювачів за раз, а не через рік, що вдало співпадає з нововведеннями законодавства відносно як оподаткування нерухомості, так і оподаткування інших угод. Мабуть ці потенційні оцінювачі без стажування та досвіду роботи вже поспішають надати послуги відділам юстиції, податкової та всім бажаючим.
Між тим, відповідно до статті 4 Закону «Про засади протидії та запобігання корупції», оцінювачі віднесені до категорії осіб, які надають публічні послуги і прирівняні до осіб, уповноважених на виконання функцій держави. До цієї категорії також віднесені інші особи, щодо яких законодавством встановлено обов’язкове стажування, і вимоги до нього тільки посилюються: нотаріуси, адвокати, судові експерти, арбітражні керуючі та інші (середній строк стажування у вказаних професій – від 1 до 3 років). В інших країнах, зокрема, Росії, США, країнах Європейського Союзу, передбачене стажування для отримання кваліфікації оцінювача від 1 року до 6 років. За збереження стажування виступила велика кількість науковців – докторів та кандидатів наук, які направили в листопаді 2012 року до народних депутатів відповідне колективне звернення.
Нібито пропагуючи «рівні умови для доступу», проект пропонує через внесення змін в постанову Кабміну № 1103 запровадити явно дискримінаційну і корупційну схему. Так, для тих, хто отримав фах по оцінці нерухомості і має стаж роботи оцінювачем, і для тих, хто ніколи не займався професійною оцінкою, пропонують на однакових умовах пройти навчання і здати іспит. Тобто тих, хто навчався і стажувався – вчити ще раз, а новачків – першачків, які не «нюхали пороху», звільнити від стажування. Кому це потрібно і для чого, щоб оцінювачів, уповноважених на надання суспільно та юридично значимих публічних послуг, готували експрес-методом? І це при тому, що Україна сьогодні з 9000 існуючих оцінювачів має майже половину безробітних.
Окрім цього, проект створює штучні обмеження доступу до здійснення оцінки для цілей оподаткування і збільшує кількість безробітних сертифікованих оцінювачів:
– встановленням штучно надуманих «кваліфікаційних вимог до особи», «правил організації системи зовнішнього контролю якості» (хоч професійна оцінка в Україні регламентується міжнародними і національними стандартами (постановами Кабміну);
– складенням надуманого «переліку підстав для отримання кваліфікаційного свідоцтва оцінювача»;
– забезпеченням автоматизації оцінки, наявність програмно-апаратних комплексів (за користування якими суб’єкти оціночної діяльності будуть змушувати сплачувати значні кошти у вигляді відрахувань за користування продуктами інтелектуальної власності, що буде додатковим тягарем на гаманці замовників оцінки);
– вимогами до керівників суб’єктів оціночної діяльності, зокрема щодо складення ними іспитів (але звіт підписує оцінювач, який і несе відповідальність за його достовірність, а керівник – це менеджер; тобто, завтра в усіх сферах бізнесу керівник повинен буде здавати іспити зі знань в галузі в якій працює його підприємство?!);
– визначенням заново (!) суб’єктів оціночної діяльності, що проводитимуть оцінку для цілей оподаткування за окремою спеціалізацією «оцінка для цілей оподаткування» тощо.
Мінюст наголошує, що «розширення доступу до професії оцінювача та розвиток конкуренції у цій сфері призведуть до здешевлення послуг оцінки». Але ж послуги з незалежної оцінки виконуються на підставі договірних цін, і зазвичай оцінювачі користуються рекомендаціями регулятора, який періодично видає накази щодо примірних показників ціни послуг. На ці накази орієнтуються як самі оцінювачі при ціноутворенні, так і споживачі послуг оцінювачів, що досить легко перевірити, якщо відвідати сайт будь-якого крупного банку, сайти з організації тендерів, та сайти оціночних компаній, на яких у відкритому доступі знаходяться тарифні сітки на послуги.
Мало авторам проекту і відповідальності оцінювачів – визначається вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та припинення права на зайняття професійною оціночною діяльністю, а також про притягнення оцінювача до відповідальності.
Враховуючи ці та інші запропоновані законодавчі зміни, на думку спадає логічне пояснення: щільність оцінювачів дуже велика, на думку авторів законопроекту, тому дієвий механізм контролю з боку держави, можна пояснити тільки бажанням усунути цю щільність до декількох десятків слухняних оцінювачів, які будуть визначати необхідну вартість для оподаткування та інших цілей.
Оцінювачі Андрій Філін, Віктор Кожевников, Сергій Рудь, Віктор Васильєв та інші користувачі професійного оціночного форуму ВіКНО.
Джерело: ЮрЛіга.
