Відповідно до частини другої статті 97 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами, установами, організаціями (далі — підприємство) самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними/територіальними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Відповідно до частини першої статті 97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Натомість статтею 92 КЗпП передбачено використання почасової оплати праці.
У разі застосування погодинної, почасової систем оплати праці мірою праці виступає відпрацьований час, а заробітна плата працівника визначається згідно з його тарифною ставкою та посадовим окладом за фактично відпрацьований час.
На практиці для оплати праці робітників можуть застосовуватися годинні, денні та місячні тарифні ставки. Керівникам, менеджерам, професіоналам, фахівцям і технічним службовцям зазвичай встановлюються місячні посадові оклади.
Отже, погодинна та місячна оплата праці є різновидами почасової. Погодинна оплата праці переважно застосовується для оплати праці робітників.
Особливості використання погодинної оплати праці
У разі запровадження погодинної оплати праці варто взяти до уваги основні положення Методичних рекомендацій щодо запровадження погодинної оплати праці та дотримання мінімальних годинних гарантій в оплаті праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16 квітня 1999 року № 69.
У разі використання погодинної оплати праці працівникові встановлюється нормоване завдання — обсяг робіт, який він має виконати за годину праці. Якщо неможливо встановити нормоване завдання за годину, застосування погодинної оплати праці є неприйнятним.
При цьому норми праці мають бути технічно обґрунтованими. Такі норми згідно зі статтею 88 КЗпП визначаються виходячи з нормальних умов праці.
Важливою умовою використання погодинної оплати праці має бути облік фактично відпрацьованих робочих годин і контроль за виконанням нормованих завдань.
У разі використання погодинної оплати праці важливо додержуватися встановлених законодавством норм тривалості робочого часу.
• Особливості використання місячної оплати праці
• Порівняльну характеристика особливостей використання погодинної та місячної оплати праці
• Як розрахувати погодинну оплату праці та місячний отклад
шукайте у статті Світлани Цимбалюк «Погодинна та місячна оплата праці: особливості застосування», «КАДРОВИК.UA» № 8, 2020 ст. 42
