...
Реєструйся

Поняття страхового стажу та його обчислення


Що таке «страховий стаж». Хто підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню

Поняття страхового стажу вперше введено в Україні Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі — Закон № 1058), який набув чинності з 1 січня 2004 року. Згідно з пунктом 1 статті 24 Закону № 1058 до страхового стажу зараховуються періоди (строки), протягом яких особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не меншій, аніж мінімальний страховий внесок.

Коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, зазначене у статті 11 Закону № 1058. До них належать:

1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємство), створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (вкупі з юридичними та фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

2) члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств, зокрема тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент);

3) фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, серед них ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

До членів сімей фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли п’ятнадцяти років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю;

4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно — займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності;

5) громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах, консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств (зокрема, міжнародних), створених відповідно до законодавства України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України);

6) громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України);

7) особи, обрані на виборні посади до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на виборній посаді;

8) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України;

9) працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, створеної відповідно до законодавства на постійній основі;

10) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;

11) особи, які отримують щомісячні страхові виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, крім осіб, які отримують виплати у зв’язку зі смертю годувальника, та непрацюючих осіб, які отримують пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

12) особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням підприємств (без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства);

13) особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років;

14) один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично доглядають за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які доглядають за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг вісімдесяти років, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства;

15) особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності;

17) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу;

18) батьки — вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства.

Порядок сплати внесків

Страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачують страхувальники та застраховані особи на умовах і в порядку, визначених Законом № 1058, та в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі — Закон № 400) для відповідних платників збору. При цьому за осіб, зазначених у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 Закону № 1058, страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються з коштів відповідних бюджетів на умовах і в порядку, визначених Законом № 1058, та в розмірі 10 % мінімального страхового внеску з наступним збільшенням щороку на 10 % до 100 % розміру мінімального страхового внеску. За осіб, зазначених у пункті 18 статті 11 Закону № 1058 страхові внески сплачуються з Державного бюджету України як страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на умовах і в порядку, встановлених Законом № 1058, та за ставками, визначеними Законом № 400 для підприємств, які використовують працю найманих працівників.

Особи, які досягли шістнадцяти років та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 Закону № 1058, серед них іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (ст. 12 Закону № 1058).

Договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата застрахованою особою страхових внесків за попередні періоди. При цьому сума сплачених страхових внесків за кожен місяць не може бути меншою мінімального страхового внеску.

Особи, які навчаються, мають право на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Обчислення страхового стажу

Право на призначення пенсії за віком у солідарній системі особа набуває за умови наявності страхового стажу не менше п’яти років. Для встановлення мінімальної пенсії за віком у розмірі, не нижчому від встановленого законом прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, страховий стаж повинен становити: для чоловіків 25 років, для жінок — 20 років.

Страховий стаж, набутий після 1 січня 2004 року, враховується лише в одинарному розмірі.

Звернути увагу

Територіальні органи Пенсійного фонду обчислюють страховий стаж відповідно до вимог Закону № 1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку — на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню або добровільно брала участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, аніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, аніж мінімальний страховий внесок. У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений пропорційно сумі фактично сплачених страхових внесків у порядку, передбаченому статтею 24 Закону № 1058.

За кожний повний рік стажу роботи, до набрання чинності Законом № 1058, на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

До стажу роботи, що дає право на трудову пенсію відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, зараховується:

— робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв;

— будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в’язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

— творча діяльність членів творчих спілок, а також інших творчих працівників, які не є членами таких спілок, — за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

— творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об’єднані відповідними професійними комітетами, зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків.

— військова служба та перебування в партизанських загонах і з’єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби;

— служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв’язку і в гірничорятувальних частинах незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання;

— навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах із підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

— тимчасова непрацездатність, що розпочалася в період роботи;

— час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;

— час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною трьох років;

— період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

— час перебування на інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (ст. 13 і 14).

Для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв’язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується:

— період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058 (чоловіками — 60 років, жінками — 55 років);

— період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058;

— період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

Загальний трудовий стаж

Поняття загального трудового стажу можна визначити як сумарну тривалість роботи робітником або службовцем, або в іншій суспільно-корисній діяльності, якщо їх включення в трудовий стаж передбачено чинним законодавством.

Загальний трудовий стаж відрізняється від спеціального і безперервного тим, що при його обчисленні тривалість перерв у трудовій діяльності, причини звільнення і характер роботи не мають значення. Поняття загального та спеціального трудового стажу застосовувалося в пенсійному законодавстві для визначення права на призначення пенсій за віком, пенсій на пільгових умовах та за вислугу років відповідно до Закону № 1788.

Спеціальний стаж

Нарівні із загальним трудовим стажем юридичне значення має спеціальний стаж, тобто стаж роботи в особливих умовах праці або в несприятливих кліматичних умовах, з підвищеною інтенсивністю тощо.

Спеціальний трудовий стаж — це тривалість роботи у певних галузях народного господарства, у певних умовах праці, у визначених місцевостях чи природно-кліматичних умовах, за професіями, посадами, а також деяких видів суспільно-корисної діяльності.

Ураховуючи спеціальний трудовий стаж, призначають пенсії за віком на пільгових умовах, а також пенсії за вислугу років.

Стаж наукової роботи

До стажу наукової роботи відповідно до статті 223 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року № 1977-XII (далі — Закон № 1977 зараховується:

— час роботи на посадах наукових працівників, визначених статтею 221 Закону № 1977;

— час роботи на посадах науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації, визначених у частині другій статті 48 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-III;

— час роботи осіб, які мають науковий ступінь, за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю;

— час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, зазначених у статті 118 КЗпП України, якщо цій роботі безпосередньо передувала і після неї слідувала робота, передбачена абзацами другим, третім і четвертим статті 118;

— час навчання в аспірантурі чи ад’юнктурі за денною (очною) формою навчання випускникам аспірантури, ад’юнктури.

Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ–IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статі 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року № 257.

Стаж державної служби

До стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії державного службовця особам, які мають не менше 10 років стажу державної служби та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, зараховуються періоди роботи в органах і на посадах, передбачених Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283.

До 20-річного стажу, який дає право на пенсію державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, зараховується тільки час роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Категорії посад державних службовців визначено статтею 25 Закону України «Про державну службу» 16 грудня 1993 року № 3723-XII.

Як упливає вид стажу на пенсії

Наявність відповідного стажу роботи — основна підстава для визначення права на призначення відповідного виду пенсії, наприклад:

пенсія науковому (науково-педагогічному) працівникові призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам — якщо є стаж роботи не менше 25 років, серед них стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам — якщо є стаж роботи не менше 20 років, серед них стаж наукової роботи не менше 15 років;

— для призначення пенсії за віком на пільгових умовах працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, — за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловікам — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінкам — після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах;

— право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення, якщо є спеціальний стаж роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;

— на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, якщо є страховий стаж для чоловіків — не менше 25 років, для жінок — не менше 20 років, серед них стаж державної служби — не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, — незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку та інші.

Оплата листка непрацездатності залежно від стажу роботи

Відповідно до статті 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

— 60 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до 5 років;

— 80 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років;

— 100 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років.

Матеріали до теми