25.12.2009
Допомога з тимчасової непрацездатності відповідно до ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням і похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III (або лікарняні, як ми звикли називати) надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у випадку настання страхових випадків.
Порядок нарахування лікарняних є досить непростий, і доказ цього – численні запитання бухгалтерів і роботодавців, а також неодноразові роз’яснення уповноважених на те органів. Отже, розглянемо цей порядок в розрізі чинних нормативно-правових актів.
НОРМАТИВНА БАЗА
Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. №1266 (далі – Порядок №1266).
Закон України «Про оплату праці» № 144/95-ВР від 20 квітня 1995 року (надалі за текстом – Закон «Про оплату праці»).
Наказ Держкомстату “Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати” № 5 від 13.01.2004 року (далі – Інструкція № 5).
Постанова Кабінету міністрів України від 07.03.2001 р. №225 “Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів” (далі – Постанова №225).
Закон України від 18.01.2001 р. №2240-ІІІ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням” (далі – Закон №2240).
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції Закону від 22.05.97 р. №283/97-ВР (далі – Закон про податок на прибуток).
Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 06.05.2001 р. №439 (далі – Порядок №439).
Для розрахунку суми виплат за листком тимчасової непрацездатності (сума лікарняних), слід визначити:
– Середньоденну (середньогодинну) заробітну плату (дохід, грошове забезпечення).
– Коефіцієнт, що коригує суму лікарняних, який залежить від стажу тимчасово непрацездатного працівника.
– Дні (години) непрацездатності, які підлягають оплаті.
– Отримані величини перемножуються і визначається сума лікарняних.
СЕРЕДНЬОДЕННА (СЕРЕДНЬОГОДИННА) ЗАРОБІТНА ПЛАТА (дохід, грошове забезпечення)
Для визначення середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) нам треба визначити (п.14 Порядку № 1266):
1. Середню заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) за розрахунковий період.
2. Кількість відпрацьованих застрахованою особою робочих днів у розрахунковому періоді.
3. Частку першого (середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення)) і другого (кількості днів) показника.
Середньогодинна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість відпрацьованих застрахованою особою годин у зазначений період (п. 16 Порядку № 1266).
Згідно з пунктами 3, 4, 5, 6 Порядку №1266, розрахунковим періодом, за який розраховується середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є:
– останні 6 календарних місяців роботи перед настанням страхового випадку, протягом яких застрахована особа працювала і за неї сплачувалися страхові внески, якщо застрахована особа пропрацювала понад 6 місяців;
– фактично відпрацьовані календарні місяці перед настанням страхового випадку, протягом яких застрахована особа працювала і за неї сплачувалися страхові внески, якщо застрахована особа пропрацювала менше 6 місяців;
– фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала і за неї сплачувалися страхові внески, якщо застрахована особа пропрацювала менше одного місяця.
Згідно з п. 7 Порядку № 1266 середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці” (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону «Про оплату праці»:
1) основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
2) відповідно ч. 2 цього ж закону додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До такої заробітної плати відноситься (п.2.2 Інструкції № 5 ): суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці, інтенсивність праці, роботу в нічний час, керівництво бригадою тощо.
При обчисленні середньої заробітної плати(доходу, грошового забезпечення) для визначення лікарняних також слід враховувати положення п. 9 Порядку №1266, де зазначено, що в середню заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) включається заробітна плата в межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування. Така максимальна (гранична) величина заробітної плати встановлена Постановою №225. З 26 квітня 2003 року її розмір становить 2660 грн.
КОРИГУВАЛЬНИЙ КОЕФІЦІЄНТ (врахування стажу роботи)
Під час розрахунку лікарняних треба враховувати страховий стаж застрахованої особи.
До страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами й час перебування застрахованої особи у відпустці з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди отримання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів.
Допомога за тимчасовою непрацездатністю виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в розмірах, встановлених ст. 37 Закону №2240:
60% середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, що мають страховий стаж до п’яти років;
80% середньої заробітної плати (доходу) – страховий стаж від п’яти до восьми років;
100% середньої заробітної плати (доходу) – страховий стаж понад вісім років;
100% середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, зарахованим до 1 – 4 категорій осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх заміняє та доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, потерпілою від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни і особам, на яких поширюється дія Закону України від 22.10.93 р. №3551 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, зі змінами та доповненнями.
ОПЛАЧУВАНІ ДНІ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Під час розрахунку страхових виплат слід враховувати положення Порядку №439, згідно з яким роботодавець виплачує суму лікарняних за всі робочі дні хвороби, але при цьому:
– витрати на оплату робочих днів, що припадають на перші 5 днів непрацездатності, роботодавець відносить на валові витрати згідно з положеннями пп. 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону про податок на прибуток;
– витрати на оплату всіх інших робочих днів непрацездатності компенсуються роботодавцеві Фондом соціального страхування. Компенсація здійснюється шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок роботодавця або шляхом зменшення роботодавцем зобов’язань за внесками до Фонду соціального страхування.
Під час визначення суми лікарняних треба звернути особливу увагу на п. 2 Порядку №439, де зазначено, що оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється за робочі дні (години), згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності. Тобто роботодавець оплачує тільки робочі дні, що припадають на період хвороби, а не вихідні, святкові й неробочі дні.
Джерело:
