Відповідно до ст. 33 Закону «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної зарплати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ інформаційним листом від 07.05.2013 р. № 708/0/4-13 роз’яснив ряд питань щодо індексації заробітної плати.
Індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Об’єктом індексації є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, отриманий ними в гривнях на території України і не має разового характеру (ч.1 ст. 2 Закону «Про індексацію грошових доходів населення», п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 № 1078).
Сума виплат, пов’язаних з індексацією зарплати працівників, входить до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 р. № 5. А оскільки, згідно зі ст. 2 Закону «Про оплату праці» в структуру зарплати входить основна і додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, то індексація є складовою частиною зарплати.
Крім того, ВССУ зазначає, що у разі порушення законодавства про оплату праці в частині виплати індексації, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому сум без обмеження будь-яким строком. Такий висновок випливає з ч. 2 ст. 233 КЗпП, згідно з якою у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком.
