Працівниця в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вийшла на роботу…


Працівниця в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вийшла на роботу за основним місцем роботи на 0,8 ставки. Крім того, у цей самий період вона працювала на 0,2 ставки за сумісництвом на іншому підприємстві. Чи мала вона право отримувати при цьому допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку?

Відповідно до статті 179 КЗпП та статті 18 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР жінка, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за власним бажанням може працювати у цей період на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за нею зберігається право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період такої відпустки.
Чинне законодавство не визначає, де саме жінка, яка доглядає за дитиною, має працювати на умовах неповного робочого часу — на підприємстві, на якому вона оформила відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, чи на іншому підприємстві, тобто за сумісництвом.
Нормальна тривалість робочого часу працівника має відповідати законодавчо установленій нормі. Конкретний обсяг неповного робочого часу установлюється за згодою сторін трудового договору на підставі заяви працівника і наказу керівника підприємства.
Власник або уповноважений ним орган згідно зі статтею 56 КЗпП зобов’язаний на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, зокрема таку, що перебуває під її опікуванням, або доглядає за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, установлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках здійснюється пропорційно відпрацьованому часові або залежно від виробітку.
Якщо жінка, яка здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, до закінчення строку догляду стане працювати у режимі повного робочого часу, вона втрачає право на одержання допомоги по догляду за дитиною, яка призначатиметься особі, яка продовжує догляд за дитиною віком до трьох років (частина четверта ст. 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII; далі — Закон № 2811).
Призначають та виплачують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку органи праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи, яка фактично доглядає за дитиною (ст. 5 Закону № 2811). Ці органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі і достовірність документів, поданих для призначення допомоги, перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми.
У свою чергу, особи, яким виплачується допомога, зобов’язані повідомляти органи, що призначають і виплачують цю допомогу, про зміну всіх обставин, які впливають на виплату допомоги (зміни в складі сім’ї, перевищення середньомісячного сукупного доходу сім’ї, звільнення з роботи, переривання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оформлення додаткової відпустки у зв’язку з навчанням, вихід на роботу на умовах повного робочого часу) (ст. 21, 22 Закону № 2811).
Таким чином, право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період відповідної відпустки працівниця матиме за умови установлення їй робочого часу меншої тривалості, ніж законодавчо установлена норма. Якщо вона працюватиме повний робочий час, то виникатиме питання щодо законності перебування її у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
У зазначеному випадку жінка працювала в період відпустки для догляду за дитиною за основним місцем роботи на 0,8 ставки і за місцем роботи за сумісництвом на 0,2 ставки, що в сумі становить норму повної ставки, тобто повного робочого часу, тому права на одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цей період вона не мала.

Експерт з питань соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності Ірина ЄРЕМЕНКО