Строковий трудовий договір відповідно до ч. 2 ст. 23 Кодексу законів про працю України (КЗпП) укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 зазначив, що укладення трудового договору на визначений строк за відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Будь-коли до закінчення строку трудового договору сторони можуть за взаємною згодою вносити зміни та доповнення до нього, зокрема і щодо його строку.
Повне рішення кейсу чекайте незабаром на сайті або в номері газети «Кадри і зарплата», №14 (134) від 16 липня.