Вхід

(If you're a human, don't change the following field)
Your first name.
(If you're a human, don't change the following field)
Your first name.


Отримайте БЕЗКОШТОВНО! 
4 основні Посадові інструкції
 Надішлемо їх на вашу електронку
 

Робота за сумісництвом: оформлюємо правильно

Дата публікації: 29.10.2020

Законодавче регулювання роботи за сумісництвом

Робота за сумісництвом регулюється, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 року № 245 (далі — Постанова № 245) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, яке затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43  (далі — Положення № 43).

Сумісництво — виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Сумісництво може бути внутрішнім і зовнішнім.

Внутрішнє сумісництво — робота працівника за основним місцем роботи та за сумісництвом на одному й тому самому підприємстві.

Зовнішнє сумісництво — це робота на різних підприємствах.

Для роботи за сумісництвом згода власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібна.

 

Обмеження щодо роботи за сумісництвом

Робота за сумісництвом має свої обмеження. Як зазначено в Постанові № 245 та Положенні № 43, працювати за сумісництвом може не кожен.

Обмеження стосуються:

• керівників держпідприємств, установ, організацій, їхніх заступників, керівників структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо), а також їхніх заступників, крім наукової, педагогічної, медичної та творчої діяльності;

• працівників деяких професій і посад, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, які негативно позначаться на стані їхнього здоров'я або на безпеці виробництва, перелік яких встановлює колективний договір підприємства, установи, організації;

• осіб, які не досягли 18-річного віку та вагітних жінок.

Обмеження щодо роботи за сумісництвом передбачені й у низці інших нормативно-правових актів:

• у Законі України «Про засади запобігання та протидії корупції» — для держчиновників (ст. 7);

• у Законі України «Про прокуратуру» — для службових осіб прокуратури, окрім здійснення наукової та педагогічної діяльності (ст. 46);

• у Законі України «Про нотаріат» — для нотаріусів (ст. 3).

Зверніть увагу! Щодо роботи за сумісництвом керівників підприємств недержавної форми власності жодних обмежень чинне законодавство України не встановлює

Читайте також: Суміщення професій (посад): що потрібно знати і як правильно оформити

 

Оформлення трудового договору з працівником-сумісником

З працівником-сумісником, навіть якщо він уже працює у вас за основним місцем роботи, обов’язково потрібно укласти трудовий договір.

Такий договір має бути оформлений наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

В ньому зазначається посада та умови оплати праці працівника.

Працівник пише заяву, в якій просить прийняти його на роботу за сумісництвом.

На підставі заяви видається наказ про прийняття на роботу за сумісництвом.

Трудовий договір щодо сумісництва, згідно зі статтею 23 КЗпП, може бути укладено:

• на невизначений термін (безстроковий);

• на певний строк, встановлений за угодою сторін;

• на час виконання певної роботи.

У постанові Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17 червня 2015 року № 413 передбачено подання роботодавцем повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної податкової служби до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

 

Особова картка на працівника-сумісника

На працівника-сумісника ведеться особова картка типової форми П-2, навіть якщо працівник має роботу за сумісництвом на тому ж підприємстві, де його основне місце роботи.

Працівник, який приймається на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію, повинен пред'явити власнику або уповноваженому ним органу паспорт. Якщо робота такого працівника потребує спеціальних знань, власник або уповноважений ним орган має право вимагати від нього пред'явити диплом або інший документ про набуту освіту або професійну підготовку.

 

Випробувальний термін для сумісника

Працівнику-суміснику, як і основному працівнику, може бути встановлено випробувальний термін.

Отже, при укладанні трудового договору про роботу за сумісництвом між роботодавцем і працівником мають бути узгоджені всі основні умови такого договору, які мають бути зазначені й у наказі про прийняття, а саме: посада, розмір і порядок оплати праці, тривалість робочого часу, графік роботи, встановлення випробування та його тривалість.

 

Зобов’язання роботодавця щодо працівника-сумісника

У статті 29 КЗпП передбачено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний:

• роз’яснити працівникові його права і обов’язки та проінформувати під підпис про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору;

• ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

• визначити робоче місце працівника, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

• проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної охорони.

Усі ці правила стосуються й працівника — внутрішнього сумісника, адже з ним укладається окремий трудовий договір за іншою посадою, отже, й умови праці у нього будуть іншими.

Крім того, потрібно провести інструктаж з охорони праці та протипожежної безпеки.

 

Ведення Табеля обліку використання робочого часу щодо працівника-сумісника

Підставою для нарахування заробітної плати сумісникам є табель обліку використання робочого часу. Внутрішнім сумісникам заробітна плата за роботу за основною посадою та за роботу за сумісництвом нараховується окремо. Тому вважаємо, що краще таким працівникам встановити графік роботи за сумісництвом, який не збігатиметься з їх графіком за основним місцем роботи.

Зверніть увагу! Незалежно від розміру заробітної плати, надбавки та доплати, що їх працівник отримує за основним місцем роботи, за виконання обов’язків на умовах сумісництва за іншою посадою йому встановлюється оплата відповідно до цієї посади (якщо в чинному законодавстві не встановлено заборону на виплату окремих видів надбавок, доплат).

 

Особова справа на працівника-сумісника

Оскільки робота за внутрішнім сумісництвом є роботою за окремим трудовим договором, то, приймаючи на роботу за сумісництвом працівника, для нього треба оформити окремий повний комплект облікової документації.

Тож на працівника, який є сумісником, оформлюється окрема особова справа (ст. 495 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Мін’юсту України від 12 апреля 2012 года № 578/5).

 

Відпустки працівникові-сумісникові

Як зовнішні, так і внутрішні сумісники мають право на щорічну відпустку. Це право гарантоване статтею 2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504). Щорічну відпустку може бути використано одночасно і за основним місцем роботи, і на роботі за сумісництвом (у тому числі й зовнішнім).

У пункті 3 Постанови № 245 зазначено, що відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Відповідно до статті 10 Закону № 504, за бажанням сумісника у перший рік роботи на підприємстві йому може бути надано щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну роботи.

Зверніть увагу! Якщо тривалість відпустки за основним місцем роботи більша за час відпустки за сумісництвом, працівнику-суміснику за його бажанням надають додаткові дні відпустки без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ст. 25 Закону № 504).

Щодо додаткових відпусток. Додаткова відпустка за ненормований робочий день працівникам-сумісникам не надається, оскільки вважається, що вони працюють в умовах нормованого робочого дня.

Як зазначено в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 5 червня 2008 року № 5305/0/14-08/06, при наданні сумісникам щорічних додаткових відпусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону № 504), за особливий характер праці (ст. 8 Закону № 504) потрібно зважати на те, що ці відпустки надаються залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

У розрахунок часу, що дає право працівнику на зазначені щорічні додаткові відпустки, включають дні, коли він фактично був зайнятий на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці або з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
 

Листки непрацездатності для працівника-сумісника

 Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 1999 року № 1105 (далі — Закон № 1105), право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 30 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (далі — Порядок № 1266), у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.

 

Трудова книжка на працівника-сумісника

Тепер з’ясуємо питання щодо запису в трудову книжку роботи за сумісництвом.
Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці від 29 липня 1993 року № 58 (далі — Інструкція № 58), на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуть лише за місцем основної роботи. Але в п. 2.14 Інструкції № 58, зазначено, що «робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим рядком».
Отже, якщо працівник виявив бажання, щоб у його трудовій був запис про роботу за сумісництвом, то такий запис треба зробити за основним місцем роботи, оскільки на осіб, які працюють за сумісництвом, як ми вже зазначали, трудові книжки ведуть тільки за місцем основної роботи.

 

Звільнення працівника-сумісника

Якщо працівник вирішить звільнитися з основного місця роботи, але залишиться працювати за сумісництвом, йому достатньо оформити звільнення з основної роботи. У трудовій книжці робиться відповідний запис. Але якщо такий працівник через деякий час вирішить піти і з посади за сумісництвом, запис про це в його трудову книжку вноситиме вже новий роботодавець на підставі копії наказу про звільнення з роботи за сумісництвом чи довідки з підприємства, де він працював за сумісництвом.
Для працівника-сумісника, який звільняється з основної роботи, робота за сумісництвом може стати основним місцем роботи. Оскільки робота за сумісництвом виконується на підставі трудового договору, то з працівником за його заявою такий договір розривається і укладається новий — про роботу на підприємстві на певній посаді. Про це на підприємстві має бути виданий наказ. Це підтверджує лист Мінсоцполітики України від 28 березня 2013 року № 2-1/06/187-13.

Оскільки трудові договори за основним місцем роботи і за сумісництвом є окремими трудовими договорами, то і припиняти такі трудові договори треба окремо за наявності законних підстав.
Підстави звільнення, наведені у статтях 36, 38, 39, 40, 41, 45 КЗпП, стосуються припинення трудових договорів як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Додаткові підстави для звільнення сумісників передбачено в статті 43-1 КЗпП і пункті 8 Положення № 43:

• звільнення з роботи за сумісництвом через працевлаштування іншого робітника, який не є сумісником;

• звільнення з роботи за сумісництвом через обмеження роботи за сумісництвом, що передбачені в законодавстві.

Звільнення працівників за основним місцем роботи і за сумісництвом може відбуватися як одночасно, так і в різний час, як за однаковими підставами, так і за різними.

 

Зверніть увагу! Одночасне звільнення з роботи за сумісництвом і з основної роботи оформлюють окремими наказами.