Щодо направлення працівників у відрядження

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 14.12.2011 р. N 350/06/186-11

Щодо направлення працівників у відрядження

Департаментом правового забезпечення Міністерства розглянуто звернення <…> і в межах компетенції повідомляємо наступне.

З огляду на вимоги статей 21, 31 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, в тому числі й поїздки у відрядження для виконання завдань, не пов’язаних з виконанням своїх обов’язків. Отже, направлення у відрядження за розпорядженням керівника за рахунок підприємства для виконання завдання, обумовленого трудовим договором, є обов’язковим для працівника.

Таким чином, відрядження належить до трудових обов’язків працівників. Відмова без поважних причин від виконання таких обов’язків вважається порушенням трудової дисципліни, за яке може бути застосовано дисциплінарне стягнення, передбачене статтею 147 КЗпП України.

Поряд з цим відповідно до статті 176 КЗпП України забороняється направлення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, у відрядження. Статтею 177 КЗпП України передбачені обмеження, згідно з якими жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть направлятися у відрядження без їх згоди.

Гарантії, встановлені статтями 176 та 177 КЗпП України, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), прийомних батьків.

Невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов’язків є порушенням трудової дисципліни.

Правило частини другої статті 149 КЗпП України про те, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення, на нашу думку, не поширюється на порушення, які продовжуються, незважаючи на застосування стягнення. Так, якщо працівник після застосування до нього стягнення за необґрунтовану відмову виїхати у відрядження продовжує відмовлятися від виїздів, то на нього може бути накладене стягнення вдруге, в тому числі у вигляді звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Одночасно звертаємо увагу, що листи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, вони лише мають роз’яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм.