Щодо оплати праці при підвищенні кваліфікації держслужбовцем

МІНІСТЕРСТВО
ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 22.06.2010 р. N 6551/0/14-10/13

Щодо
оплати праці при підвищенні кваліфікації держслужбовцем

<…>

Статтею 29 Закону
України “Про державну службу” передбачено, що державним службовцям
створюються умови для навчання і підвищення кваліфікації у відповідних
навчальних закладах (на факультетах) та шляхом самоосвіти.

Державні службовці
підвищують свою кваліфікацію постійно, у тому числі через навчання у
відповідних навчальних закладах, як правило, не рідше одного разу на п’ять
років.

При направленні
державних службовців на навчання і підвищення кваліфікації необхідно керуватися
Положенням про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
08.02.97 р. N 167.

Абзацом 9 пункту 9
цього Положення зазначено, що терміни і форми підвищення кваліфікації
визначаються органом, у якому працює державний службовець, залежно від сфери
його діяльності, при цьому термін підвищення кваліфікації з відривом від служби
і збереженням заробітної плати не повинен перевищувати чотирьох тижнів (за
погодженням з Кабінетом Міністрів України, як виняток, двох місяців), без
відриву від служби – шести місяців.

Ведення табельного
обліку робочого часу на підприємствах, в установах, організаціях
регламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. N 489 “Про
затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики
праці”, яким затверджено форми первинної облікової документації з обліку
особового складу та використання робочого часу з короткими поясненнями до них.

Так, на підставі наказу
(розпорядження) про направлення працівника на курси підвищення кваліфікації або
короткотермінові семінари, зокрема тренінги, в табелі обліку робочого часу
можна зробити відмітку “Ін” – інший невідпрацьований час,
передбачений законодавством.