Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором та нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на дохід, нарахований на підставі рішення суду звільненому працівнику

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 11.02.2016 р. N 2262/5/99-99-17-03-03-16

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист […] щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором та нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) на дохід, нарахований на підставі рішення суду звільненому працівнику, і в межах компетенції повідомляє таке.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку за період до 01 січня 2011 року, визначено Законом України від 09 липня 2003 року N 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Отже, з питання обчислення та сплати загальнообов’язкового державного пенсійного страхування на суми заробітної плати (доходу), які нараховані за 2007 – 2010 роки, пропонуємо звернутися до Пенсійного фонду України.

Водночас, відповідно до частини 3 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, який набрав чинності з 01 січня 2011 року (далі – Закон N 2464), платники страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.

Платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством (пункт 1 частини першої статті 4 Закону N 2464).

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону N 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону N 108.

З 01 січня 2016 року Законом N 909 внесено зміни до Закону N 2464 в частині скасування утримання єдиного внеску із заробітної плати застрахованих осіб та встановлення для роботодавців єдиного внеску у розмірі 22 відс. бази нарахування, визначеної ст. 7 Закону N 2464.

Частиною другою статті 7 Закону N 2464 передбачено, що для осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду середню заробітну плату за вимушений прогул, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу) на кількість місяців, за які вона нарахована.

Відповідно до ст. 2 Закону N 108 до структури додаткової заробітної плати включаються, зокрема, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Таким чином, якщо працівнику після звільнення нараховано премію за відпрацьований час, на таку виплату поширюється дія частини другої ст. 7 Закону N 2464.

Частиною четвертою ст. 9 Закону N 2464 визначено, що обчислення єдиного внеску за минулі періоди здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до Закону N 2464 нараховується єдиний внесок.

Тобто, якщо суми премій за жовтень, листопад 2011 року нараховуються у 2016 році, то єдиний внесок на такі премії обчислюється виходячи з розміру єдиного внеску 22 відс., що діє на день нарахування.

У разі нарахування та виплати роботодавцем сум грошових компенсацій невикористаних щорічних (основної і додаткової) відпусток та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань працівнику після його звільнення, єдиний внесок на такі суми не нараховується, оскільки суми зазначених грошових компенсацій та допомоги не є платою за відпрацьований час, а роботодавець не має обов’язку страхувальника щодо звільненого працівника.

Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону N 2464 встановлено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року N 1170 (далі – Перелік).

Відповідно до п. 5 розд. I Переліку відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, що виплачується за рішенням суду, не є базою нарахування єдиного внеску.

Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб врегульовано розділом IV Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу.

З 01.01.2016 набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році” (далі – Закон N 909), яким, зокрема, встановлено ставку податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 цієї статті).

Також відповідно до п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлено оподаткування військовим збором.
Ставка військового збору – 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (пп. 1.4 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Оскільки кожний конкретний випадок оподаткування доходу, нарахованого на підставі рішення суду, слід розглядати з урахуванням документів, зокрема, рішення суду, пропонуємо звернутися до контролюючого органу з наданням копій документів, які стосуються цієї справи.