Стан роботи над проектом Трудового кодексу України

Дата публікації: 13.07.2012

Робота над проектом Трудового кодексу України  розпочалася у 2001 році.  У 2010 році  у засобах масової інформації було розгорнуто масову кампанію проти прийняття Трудового кодексу як такого, що надає перевагу правам роботодавців. Унаслідок цього розгляд законопроекту у другому читанні було відкладено з метою подальшого узгодження позицій сторін соціального діалогу. Федераціїя профспілок України (ФПУ) розповіла про стан роботи над цим важливим документом. 

Робота над проектом Трудового кодексу України (далі — проект ТК), що розпочалася у 2001 році, є пріоритетним напрямом діяльності Федерації профспілок України (ФПУ) щодо реалізації повноважень, передбачених статтею 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV. Цей законопроект був предметом обговорення Всеукраїнської профспілкової конференції 1 липня 2005 року, неодноразово розглядався профспілковою стороною Національної тристоронньої соціально-економічної ради, Спільним представницьким органом всеукраїнських профспілок та їх об’єднань, Президією ФПУ.

Визначена у ході проведення зазначених вище заходів принципова позиція профспілок щодо недопущення звуження змісту й обсягу прав працівників та прав профспілок послідовно дотримувалася при опрацюванні проекту ТК робочою групою СПО Спільного представницького органу всеукраїнських профспілок та їх об’єднань спільно з іншими сторонами соціального діалогу. Унаслідок і зважених дій представників профспілок у підготовленому до другого читання проекті ТК (у редакції від 10 грудня 2009 року) вдалося зберегти соціально спрямовані норми КЗпП України і повноваження профспілок у сфері захисту трудових прав працівників.

Постановою Президії Федерації профспілок України «Про позицію профспілок ФПУ щодо проекту Трудового кодексу України» від 10 червня 2010 року № П-41-22 зазначений вище законопроект визнано, в основному, прийнятним, крім Глави 3 Книги четвертої про особливості регулювання трудових відносин за участю юридичної особи — суб’єкта малого підприємництва.

У 2010 році деякими альтернативними профспілками та політичним діячами у засобах масової інформації було розгорнуто масову кампанію проти прийняття Трудового кодексу як «антинародного» і, нібито, такого, що надає перевагу правам роботодавців. Унаслідок цього розгляд законопроекту у другому читанні було відкладено з метою подальшого узгодження позицій сторін соціального діалогу. Скориставшись цією ситуацією, сторона роботодавців запропонувала внести до проекту радикальні зміни.

Так, у серпні 2011 року Міністерством соціальної політики України неофіційно надано ФПУ пропозиції роботодавців щодо внесення змін до 239 статей проекту ТК, які значно погіршували становище працівників та профспілок. Після звернення Федерації профспілок до Прем’єр-міністра України та міністра соціальної політики України з категоричним протестом проти перегляду раніше узгоджених сторонами соціального діалогу норм проекту ТК, внаслідок чого б порушився баланс прав та інтересів сторін трудових відносин, у жовтні 2011 року роботодавці зменшили кількість своїх пропозицій до 29, але згодом подали пропозиції ще майже до 30 статей.

Зрозуміло, що всі згадані вище пропозиції стосувалися коригування норм, які, на думку роботодавців, можуть стати на перешкоді їх діяльності. Це, зокрема, питання оплати праці, установлення мінімальної заробітної плати, відповідальності роботодавців за затримку виплати заробітної плати, предмету і сфери дії колективних угод, особливостей регулювання праці працівників із сімейними обов’язками, а також заміни механізму погодження з профспілками питань праці на механізм проведення консультацій.

Протягом серпня — грудня 2011 року було проведено низку робочих зустрічей з представниками Спільного представницького органу роботодавців та представниками Міністерства соціальної політики України, у ході яких вдалося досягти прийнятного результату щодо редакції низки норм, стосовно яких пропонувалися гірші умови. Зокрема, 19 статей залишено в редакції, на якій наполягали профспілки,з урахуванням рішення Спільного представницького органу всеукраїнських профспілок та профспілкових об’єднань від 14 листопада 2011 року. Це стосується збереження механізму погодження з профспілками питань оплати праці, нормування праці, тривалості робочого часу, установлення підсумованого обліку робочого часу, правил внутрішнього трудового розпорядку, порядку звільнення членів профспілок за ініціативою роботодавця, особливостей регулювання праці працівників із сімейними обов’язками тощо.

Разом з тим залишилися не узгодженими пропозиції щодо:
— права на участь працівників в управлінні виробництвом (п. 19 ч. 1 ст. 3);
— заборони необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу (ч. 1 ст. 31);
— квотування робочих місць (ст. 35);
— прийняття на роботу в рахунок квоти (ст. 37);
— зменшення кількості підстав звільнення працівника за ініціативою роботодавця, які мають погоджуватися з профспілкою (ст. 121);
— визначення тарифної ставки робітника 1-го розряду (ч. 4 ст. 213);
— визначення мінімальної заробітної плати (ст. 219);
— відповідальності роботодавця за затримку заробітної плати (ст. 263);
— предмету колективних угод і поширення їх дії на суб’єктів, які не брали участі у колективних переговорах (ст. 360 і 361);
— гарантій працівникам під час страйку (ст. 387);
— вилучення з проекту Книги сьомої «Нагляд та контроль за дотриманням трудового законодавства».

Зазначені вище 12 позицій є принциповими як для профспілок, так і роботодавців. Розбіжності щодо більшості з них не вдавалося врегулювати на всіх етапах роботи над проектом ТК, проте це не виключає продовження пошуку взаємоприйнятних рішень. Інших способів запобігти внесенню небажаних змін до проблемних статей, на жаль, не існує. До того ж слід пам’ятати, що можливе і зняття з розгляду або відхилення проекту ТК. А це значно ускладнить процес реформування трудового законодавства.

Порівняльний аналіз нових Трудових кодексів Білорусі, Казахстану та Росії з нормами проекту ТК свідчить на користь останнього.

Підсумкові порівняльні таблиці узгоджених та неузгоджених норм проекту ТК за підписами представників профспілок і роботодавців було надіслано Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці (далі — Комітет), які він розглянув 22 лютого 2012 року.
Як засвідчує порівняльна таблиця до проекту ТК, розміщена на сайті Верховної Ради України 2 квітня 2012 року, досягнуті сторонами соціального діалогу домовленості Комітетом враховано. Крім того, Комітет в основному підтримав пропозиції профспілок щодо редакції зазначених вище неузгоджених сторонами соціального діалогу статей та Книги сьомої проекту.

Деякі переваги проекту Трудового кодексу України

Законопроект збагачено низкою норм, які посилюють правовий захист працівників, зокрема:

1. Передбачено заборону дискримінації у сфері праці, у т. ч. за додатковими до тих, що вже існують, ознаками: віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейних обов’язків, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав.

2. У разі відмови роботодавця надати працівникові роботу відповідно до укладеного трудового договору працівник має право на визнання трудових відносин такими, що виникли з дня, визначеного трудовим договором, із стягненням заробітної плати з розрахунку тарифної ставки (окладу) до дня початку роботи.

3. Передбачено збереження трудових відносин у разі ліквідації юридичної особи, якщо на базі її майна створено нове підприємство, яке продовжує ту саму діяльність, що й ліквідоване підприємство.

4. Передбачено вичерпний перелік випадків, коли допускається укладення строкових трудових договорів.

5. Установлено обов’язковість укладення трудового договору в письмовій формі (див. ч. 3 ст. 21), а також перелік обов’язкових умов трудового договору.

6. Передбачено обов’язок роботодавця попереджати працівника про наступне звільнення за результатами атестації, а також осіб, які не витримали строку випробування, і сумісників.

7. Урегульовано питання, пов’язані з покладанням на працівника обов’язків за вакантною посадою.

8. Передбачено підстави для відсторонення від роботи.

9. Установлено пряму заборону застосовувати насильство, погрози, уведення в оману або в інший спосіб примушувати працівника до припинення трудових відносин за власною ініціативою проти його волі.

10. 3аборонено звільнення працівника з ініціативи роботодавця під час перебування у відрядженні.

11. Не допускається звільнення працівника у зв’язку з досягнення пенсійного віку.

12. При звільненні у зв’язку із скороченням штату працівникові має виплачуватися вихідна допомога залежно від стажу роботи — від одного до трьох розмірів середньої заробітної плати. Додатково до існуючих норм передбачено виплату вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку у разі звільнення працівника у зв’язку з тривалою (понад чотири місяці підряд) хворобою, а також у зв’язку з порушенням правил прийняття на роботу.

13. Збільшено розмір гарантованої підвищеної оплати роботи в нічний час з 20 до 30 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину.

14. Установлено підвищення щонайменше на 20 % тарифної ставки (окладу) оплати праці при поділі робочого дня на частини.

15. Передбачено підвищену оплату надурочних робіт (у потрійному розмірі), якщо їх тривалість перевищує 120 год. на рік, а також право на оплату надурочної роботи працівника з ненормованим робочим днем у разі систематичного залучення до роботи понад установлену тривалість робочого часу.

16. У разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат роботодавець зобов’язаний сплатити працівникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день затримки.

17. Установлено додаткову відпустку за стаж роботи тривалістю від 2 до 4 календарних днів промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар’єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин.

18. Передбачено, що несплата або несвоєчасна сплата роботодавцем внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не може бути підставою для відмови працівникові у наданні матеріального забезпечення та соціальних послуг із фондів загальнообов’язкового державногосоціального страхування або у зарахуванні відповідних періодів роботи до страхового стажу, якщо працівник надасть докази перебування у трудових відносинах.

19. Установлено, що зменшення тривалості тижневої норми робочого часу, передбачене колективним договором, не тягне за собою будь-якого зменшення розміру оплати праці.

20. Надано право профспілкам, їх організаціям та об’єднанням безпосередньо звертатися до суду з метою захисту прав та інтересів членів профспілок.

21. Виплата заробітної плати працівникам здійснюється в першочерговому порядку. Усі інші платежі, у т. ч. за зобов’язаннями, забезпеченими заставою, до бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, державних цільових фондів, не можуть здійснюватися за наявності заборгованості з виплати заробітної плати.

Коментарі до деяких критичних зауважень щодо проекту Трудового кодексу України, поширюваних у засобах масової інформації


№ пор.

Суть критичного зауваження

Коментар

1

Роботодавцям надано право самостійно приймати нормативні акти, що призведе до свавілля

Не відповідає статті 13 проекту ТК, якою передбачено:
«1. Роботодавець має право приймати нормативні акти у сфері праці шляхом видання наказів, розпоряджень, рішень.
2. Нормативні акти роботодавця не можуть суперечити актам трудового законодавства, колективним угодам, колективному договору, а також установчим документам роботодавця — юридичної особи.
Нормативні акти роботодавця приймаються ним самостійно. У випадках, передбачених законом, колективними угодами та договорами, такі акти приймаються роботодавцем з урахуванням пропозицій чи за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником)»

2

Роботодавцеві надано право стежити за працівником і накопичувати про нього інформацію

У статті 28 проекту ТК визначено:
«1. Роботодавець вправі контролювати виконання працівниками трудових обов’язків, у тому числі з використанням технічних засобів, якщо це зумовлено особливостями виробництва, з обов’язковим попередженням працівників про їх застосування. Під час здійснення такого контролю не допускаються дії, що принижують честь і гідність або порушують інші права працівників.
2. Невиконання роботодавцем вимог, передбачених частиною першою цієї статті, тягне його відповідальність згідно із законом»

3

Збільшено строк випробування при прийнятті на роботу до шести місяців

Статтею 48 проекту ТК передбачено, що строк випробування не може перевищувати трьох місяців, а для робітників — одного місяця.
Лише для керівників юридичних осіб, їх заступників, головних бухгалтерів та їх заступників, керівників відокремлених підрозділів юридичних осіб, а також для інших категорій працівників у випадках, передбачених законом, строк випробування може встановлюватися тривалістю до шести місяців

4

Звільнення працівників за ініціативою роботодавця здійснюватиметься без погодження з профкомом

Не відповідає статтям 121 і 122 проекту ТК.
Статтею 121 передбачено:
«1. Розірвання трудового договору з підстав, передбачених статтею 98, пунктами 1, 2, 5 частини першої та пунктами 4, 5 частини другої статті 104, частиною першою статті 105, статтею 106 цього Кодексу, допускається після попереднього погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що діє на підприємстві, членом якої є працівник».

Довідково:
Стаття 98 — скорочення чисельності або штату працівників.
Стаття 104:
частина 1 — пункти:
1 — систематичне невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків без поважних причин;
2 — прогул без поважних причин;
5 — грубе порушення працівником вимог правил з охорони праці, пожежної безпеки або безпеки руху на транспорті, якщо це призвело до нещасного випадку на виробництві або аварії, що підтверджено в установленому порядку;
частина 2 — пункти:
4 — вчинення винних дій працівником, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності;
5 — вчинення аморального проступку працівником, який виконує виховні функції.
Стаття 105, ч. 1 — виявлена невідповідність працівника виконуваній роботі внаслідок:
— стану здоров’я працівника, що підтверджується медичним висновком (п. 1);
— недостатньої кваліфікації, підтвердженої результатом атестації, іншими доказами (п. 2);
— втрати права на керування транспортним засобом або інших дозволів, необхідних для виконання роботи (п. 3).
Стаття 106 — нез’явлення на роботу протягом понад чотирьох місяці підряд унаслідок тимчасової непрацездатності.
Порівняно з чинним законодавством, проект ТК не передбачаєпогодження із профспілкою звільнення працівника за появу на роботі в нетверезому стані, однак передбачає погодження звільнення у зв’язку з нез’явленням на роботу через тривалу (понад чотири місяці підряд) тимчасову непрацездатність.
У статті 122 проекту ТК визначено порядок погодження з виборним органом первинної профспілкової організації розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця

5

Проект ТК передбачає звільнення за дрібну крадіжку, розголошення державної таємниці, недовіру, недостатню кваліфікацію

Зазначені підстави звільнення передбачені і чинним законодавством

6

Робочий час збільшено до 12 год. на день і до 48 год. на тиждень

Відповідно до проекту ТК:
— норма робочого часу становить 40 год. на тиждень;
— основним видом режиму робочого часу є п’ятиденний робочий тиждень з однаковою тривалістю щоденної роботи, який є базовим для обчислення норми робочого часу при встановленні іншого режиму роботи (шестиденного робочого тижня, підсумованого обліку робочого часу, неповного робочого часу тощо) (ч. 2 ст. 137);
— незалежно від режиму робочого часу, що застосовується, норма робочого часу, установлена цим Кодексом або визначена відповідно до нього, є обов’язковою (ч. 2 ст. 136);
— тривалість щоденної роботи в межах робочого тижня має бути, як правило, однаковою. Для певних категорій працівників установлено фіксовану тривалість щоденної роботи (ст. 139);
12-годинна тривалість щоденної роботи може установлюватися лише при підсумованому обліку робочого часу, який застосовується і сьогодні (ст. 61 КЗпП). При цьому тривалість роботи протягом тижня не може перевищувати 48 год. (ст. 143).
Сьогодні зазначені вище обмеження відсутні і при щоденній роботі 12 год. працівник за тиждень може відпрацьовувати 84 год., що призводить до перевтоми і може мати тяжкі наслідки

 

7

Відповідальності працівника присвячена ціла глава, а відповідальність роботодавця визначено лише п’ятьма статтями

Книга восьма проекту ТК регулює питання дисциплінарної та матеріальної відповідальності всіх працівників, у т. ч. керівників юридичних осіб (ст. 399–411).
Крім того, відповідальність роботодавця додатково регулюється статтями 412–416 проекту ТК

Департамент правового захисту
 апарату Федерації профспілок України