...
Реєструйся

Ухвала Верховного Суду України «Про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди»


ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 5 жовтня 2011 року

Про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди

Колегія суддів Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до компанії «GRID», Особа 7, треті особи: морська професійна спілка Чорноморського морського мореплавства, технічна компанія «Транснаутік», про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Особи 6 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2009 року, встановила:

У червні 2003 року Особа 8 звернулася до суду з доповненим та уточненим згодом позовом до компанії «GRID», Особи 7, про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що 16 травня 1996 року відповідно до колективного договору від 19 вересня 1995 року, укладеного між Морською профспілкою України у м. Одесі та судноплавною брокерською компанією «MOREA FREIGT BROKERS LTD», що діяла від імені судновласника бербоут-чартерного фрахтівника «HUDRA BULK CARRIES LIMITED, MALTA», він був прийнятий на посаду старшого моториста-зварювальника на судно «УЄЛЕН», яке згодом було перейменовано у «H-STAR», і за результатами професійного медичного огляду від 18 квітня 1996 року був визнаний придатним до роботи моториста на суднах дальнього плавання на 12 місяців. У серпні 1996 року під час виконання трудових обов’язків Особа 8, позивач, захворіла, унаслідок чого тривалий час перебувала на лікуванні, проте стан його здоров’я погіршився, що призвело до повної втрати зору, у зв’язку з чим його було визнано інвалідом 1 групи з 100 % втратою професійної працездатності. Відповідно до умов колективного договору позивача було списано з судна внаслідок хвороби.

Посилаючись на те, що йому не було надано медичної допомоги за рахунок компанії, не була виплачена додаткова заробітна плата в розмірі 12 420 доларів США, що еквівалентно 68 338 грн., Особа 8 просила позов задовольнити у повному обсязі й стягнути з відповідача на свою користь додаткову заробітну плату в розмірі 68 338 грн., 1270 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Під час розгляду справи Особа 8 померла і до участі у справі в якості його правонаступника було залучено дружину померлого — Особу 6, яка доповнила позовні вимоги й просила стягнути з відповідача невиплачену її чоловікові бонус-доплату в розмірі 2138 доларів США, що еквівалентно 10 690 грн.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2009 року, позов задоволено частково: стягнуто з компанії «GRID» на користь Особи 6 68 338 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Особа 6 просила ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі — Закон № 2453) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПКУ) у редакції, яка була чинною до змін, унесених згідно із Законом № 2453.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 37 ЦПКУ у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Отже, процесуальне правонаступництво — це заміна сторони або третьої особи (право попередника) іншою особою (правонаступником) у зв’язку із вибуттям із процесу суб’єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов’язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього, яке можливе за умови, що відповідні правовідносини допускають правонаступництво.

Як убачається з матеріалів справи, Особа 8, позивач помер, із заявою про прийняття спадщини після його смерті до нотаріальної контори звернулася його дружина — Особа 6.

Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права і обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Ураховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд належним чином не перевірив, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво, і дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог Особи 6.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, у порушення вимог ст. 303, 315 Цивільного процесуального кодексу України на зазначені порушення уваги не звернув і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню на підставах, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПКУ, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338 ЦПКУ, колегія суддів Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Особа 6 задовольнити частково.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2009 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарження не підлягає.

Матеріал наданий редакцією журналу «Довідник кадровика»
спеціально для інтернет-порталу «Всеукраїнська асоціація кадровиків»
(детальніше – журнал «Довідник кадровика» № 1, 2012)

Підготувала Ольга Харечко,
заступник головного редактора журналу «Довідник кадровика»

У журналі «Довідник кадровика» №8, 2013 ознайомтеся з Постановою Верховного Суду України «Про зміну формулювання підстави звільнення, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди» від 20 лютого 2013 року

kadrovik.ua