Ситуація 1
Відповідно до частини восьмої статті 179 КЗпП жінка або особи, зазначені у частині сьомій цієї статті (батько дитини, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною), у період перебування у відпустці для догляду за дитиною, за бажанням вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Крім того, згідно з частиною першою статті 56 КЗпП на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, у т. ч. таку, що перебуває під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Отже, якщо Особа 1 виявила бажання працювати на умовах неповного робочого часу, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний надати їй таку можливість. Якщо ж ця особа працюватиме на умовах неповного робочого часу на посаді, яку вона обіймала до відпустки, Особа 2 підлягає звільненню.
Ситуація 2
У разі дострокового виходу на роботу Особи 1 Особа 2, безумовно, підлягає звільненню у зв’язку із закінченням строку трудового договору. А укладати надалі з Особою 2 новий строковий трудовий договір чи ні, — має вирішувати роботодавець.
Олена КОНОВАЛОВА,
заступник директора департаменту контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість — начальник відділу з питань додержання законодавства про працю Державної інспекції України з питань праці
