Відносини щодо виплати заробітної плати на підприємстві регулюються, зокрема, Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП) та Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі — Закон № 108). Перш за все, слід встановити, що таке заробітна плата. Відповідно до статті 1 Закону № 108 заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган (далі — роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу. У статті 21 Закону № 108 встановлена заборона будь-якого зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.
Перш за все зарплата, все інше — потім
Як зазначено у статті 115 КЗпП, заробітну плату слід виплачувати працівникам регулярно в робочі дні у встановлені строки, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Якщо день виплати заробiтної плати збiгається з вихiдним, святковим або неробочим днем, заробiтна плата виплачується напередоднi. Слід підкреслити, що законодавець, діючи в інтересах працівників, як менш захищеної сторони трудових відносин, встановив, що оплата праці працівників підприємства здійснюється підприємством в першочерговому порядку, а всі інші платежі — після виконання зобов’язань щодо оплати праці. Однак на багатьох підприємствах України існує проблема із своєчасними виплатами заробітної плати.
Чому деякі підприємства вчасно не виплачують зарплату
Доречним буде розглянути основні причини несвоєчасної виплати українським громадянам винагороди за працю, які можна розділити на дві групи: 1) об’єктивні — це економічний занепад деяких підприємств (брак коштів, фінансова криза, нереалізована продукція та ін.); 2) суб’єктивні — безвідповідальність, а іноді й злочинна діяльність керівників підприємств та організацій, несвоєчасне та неадекватне реагування на порушення закону з боку контролюючих відомств, органів виконавчої влади і місцевого самоврядування.
Не слід розраховувати, що все мине безкарно
Незважаючи на поважні причини невиплати зарплати, роботодавцеві не слід розраховувати, що порушення ним права працівника на своєчасне одержання заробітної плати у повному обсязі за виконану роботу не тягне за собою ніяких наслідків. Так, статтею 36 Закону № 108 встановлено, що за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно із законодавством. Окрім цього, на роботодавця можуть накладатись штрафи відповідно до статті 265 КЗпП, що є фінансовими санкціями. За невиплату зарплати або за порушення встановлених строків її виплати — відповідальність Дисциплінарна відповідальність. Згідно з пунктом 1-1 статті 41 КЗпП, якщо внаслідок винних дій керівника (інших посадових осіб) підприємства, установи, організації заробітна плата виплачується несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законодавством її мінімального розміру, трудовий договір з винними особами може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Матеріальна відповідальність. Згідно з пунктом 9 статті 134 КЗпП керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством, несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди.
Фінансова відповідальність. Згідно зі статтею 265 КЗпП юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплату їх не в повному обсязі — несуть відповідальність у вигляді накладення штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. А за виплату заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків відповідно до цієї ж статті юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді накладення штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Причому сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Адміністративна відповідальність. Згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) у разі порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплати їх не в повному обсязі — на винну посадову особу накладається штраф від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність. Згідно зі статтею 175 Кримінального кодексу України (далі — ККУ) безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності карається штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг) або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, карається штрафом від 1000 до 1500 нмдг або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Проте склад цього злочину буде відсутній, якщо зазначені виплати не здійснюються на законних підставах (наприклад, несплата частини заробітної плати в результаті відрахування із неї для покриття заборгованості працівника підприємству, установі, організації, на якому він працює) або їх невиплата зумовлена об’єктивними причинами (наприклад, неповним бюджетним фінансуванням, відсутністю необхідних для виплат коштів на рахунках роботодавця).
Також особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.
Натомість склад злочину, передбаченого статтею 175 КК, утворює невиплата заробітної плати як у грошовому виразі, так і в іншій передбаченій законом формі. Відповідно до законодавства про оплату праці заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов’язань і розписок або в будь-якій іншій формі забороняється.
Судова практика та приписи Держпраці
Аналіз судової практики притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 175 КК свідчить про те, що основними причинами невиплати заробітної плати є зловживання керівниками підприємств своїм службовим становищем при здійсненні фінансово-господарської діяльності. За захистом своїх трудових прав працівник може звернутись, зокрема, до Державної інспекції з питань праці та його територіальних органів або до суду. Посадові особі Державної інспекції мають право, зокрема, давати роботодавцям приписи щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників, які підлягають обов’язковому виконанню з письмовим повідомленням про вжиті заходи у місячний або в інший зазначений у приписі строк.
Відповідно до статті 188-6 КУпАП невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цих органів — тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 50 до 100 нмдг.
Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право також звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. У зв’язку з таким станом подій, щоб якось компенсувати громадянам втрати в разі виплати заробітної плати із затримкою, статтею 34 Закону № 108 передбачене нарахування працівникам компенсації. Її виплата, згідно із Законом № 108, провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
