ЯК ПЕРЕДАТИ НА АУТСОРСИНГ окремі функції посади?

Дата публікації: 29.05.2020

Підприємство закриває позицію головного бухгалтера й передає функції на аутсорсинг. Як це здійснити документально, якщо підприємство розростається? Чи можна скоротити посаду? Коли можна буде відкрити цю посаду знову і як це обґрунтувати?

Законодавство України не дає чіткого визначення поняття аутсорсингу. Аутсорсинг (від англ. Outsourcing) у перекладі дослівно означає «використання чужого ресурсу». Інакще кажучи, аутсорсинг — це передання одним суб’єктом підприємницької діяльності (замовником) на підставі договору певних бізнес-процесів або непрофільних функцій на обслуговування іншому суб’єкту (аутсорсеру), який спеціалізується у відповідній галузі. Працівники аутсорсера перебувають у його штаті й залишаються на своїх робочих місцях, виконуючи завдання замовника дистанційно.

На аутсорсинг найчастіше передають такі функції, як ведення бухгалтерії, послуги перекладачів, юридичний супровід господарської діяльності підприємства, рекламні послуги, охоронні послуги, послуги програмістів, транспортні послуги тощо.

Передання окремих функцій на утсорсинг має певну економічну вигоду, зокрема:

 

— забезпечується стабільність роботи бізнесу (оскільки окремий бізнес-процес передається на аутсорсинг не конкретній людині, а організації, яка несе юридичну відповідальність матеріального характеру за виконання договірних зобов’язань перед замовником);

— у замовника з’являється можливість звільнитися від непрофільних для нього функцій та повністю сконцентруватися на основній діяльності;

— якість робіт, виконуваних групою висококваліфікованих фахівців, є вищою, ніж одного штатного працівника замовника, а отже, мінімізуються власні ризики;

— суттєва економія замовника на: фонді заробітної плати та її оподаткуванні, наданні та оплаті відпусток, оплаті листків непрацездатності, облаштуванні робочого місця, підвищенні кваліфікації фахівців тощо.

Аутсорсинг досить поширений у США та країнах Західної Європи, проте в Україні він повільно впроваджується. Однією з причин цього називають брак відповідного законодавчого визначення й регулювання процесів аутсорсингу.

Варто зазначити, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право:

— укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства;

— врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами;

— відступити від положень актів цивільного законодавства й врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Крім того, статтею 42 Конституції України кожному гарантовано право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. А отже, на нашу думку, брак спеціального законодавства в Україні не може бути перешкодою для укладення договорів аутсорсингу, який, по суті, є одним з видів договору про надання послуг, загальний порядок укладення та виконання якого встановлено нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

З аутсорсингом має певну схожість аутстафінг (outstaffing), під яким розуміється комплекс організаційних, правових і фінансових заходів, спрямованих на виведення працівників зі штату організації-замовника задля зниження адміністративних ризиків і витрат, пов’язаних з персоналом. Послуга являє собою один з ефективних інструментів управління працівниками, що дає змогу організаціям регулювати їхню кількість, не змінюючи водночас штатного розпису та офіційної чисельності персоналу в штаті організації. Аутстафінг передбачає виведення персоналу за штат організації з одночасним оформленням до штату фірми-провайдера аутстафінгової послуги. Водночас працівники і далі виконують трудові функції на колишньому робочому місці.

 

Відповідно до частини 3 статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. 

Порядок організації бухгалтерського обліку на підприємстві визначено нормами статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, якими передбачено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) (далі — роботодавець) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років, несе роботодавець, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. 

Для того щоб забезпечити ведення бухгалтерського обліку, підприємство самостійно обирає такі форми його організації: 

— вводить до штату підприємства посаду бухгалтера або створює бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером;

— користується послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; 

—веде бухгалтерський облік на договірних засадах централізована бухгалтерія чи аудиторська фірма; 

— самостійно веде бухгалтерський облік і складає звітність безпосередньо власник або керівник підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких має оприлюднюватися, та в бюджетних установах. 

Завдання та функціональні обов’язки бухгалтерських служб, повноваження керівника бухгалтерської служби в бюджетних установах визначено Типовим положенням про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 року № 59 (далі — Постанова № 59) 

Пунктом 4 Постанови № 59 рекомендовано органам місцевого самоврядування привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.

А отже, роботодавець (якщо це не бюджетна установа) може самостійно вирішувати питання про скорочення посад бухгалтерської служби, а функції з ведення бухгалтерії передати на аутсорсинг, уклавши з відповідною фірмою договір про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку.

Роботодавець також може будь-коли самостійно ухвалювати рішення про введення до штатного розпису тих чи інших посад і приймати на них відповідних працівників, якщо в цьому вбачатиме доцільність.

У разі скорочення посад бухгалтерської служби працівники, що обіймають ці посади, підлягають звільненню за пунктом 1 статті 40 КЗпП в порядку, передбаченому статтею 492 КЗпП.

Варто пам’ятати, що відповідно до статті 421 КЗпП працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору в разі поворотного прийняття на роботу, якщо роботодавець проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Микола БОЙКО, доцент Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, адвокат