...
Реєструйся

Як зберегти здорову шкіру на виробництві


Здорова шкіра — наш захисний бар’єр на шляху інфекції та інших шкідливих факторів. Вона реагує на будь-які зовнішні чинники — тепло й холод, сухість і вологість, агресивні речовини. Але хвора шкіра втрачає свої захисні властивості й сама потребує допомоги. Ось чому так важливо знати, що їй шкодить та як запобігти професійним дерматологічним захворюванням.

Цей матеріал буде корисним спеціалістам з охорони праці та керівникам підприємств

Хвороби шкіри посідають одне з чільних місць серед професійних захворювань.
Ураження шкіри на виробництві стають наслідком хімічних і фізичних впливів, інфекційних або паразитарних чинників. Лідирують у цьому списку професійні дерматози, які виникають під дією на шкіру хімічних речовин.
Особливо небезпечно, коли такий вплив поєднується з іншими шкідливими факторами:
– запиленістю повітря робочої зони;
– забрудненістю приміщення;
– переохолодженням або перегріванням організму;
– травмами шкіри;
– загальним зниженням імунітету.

Професійні вороги шкіри

Найбільш поширені хімічні речовини, які подразнюють шкіру — це концентровані неорганічні кислоти та луги, солі лужних металів. Вони викликають хімічні опіки та виразки шкіри.
Далі йдуть так звані факультативні подразники (слабкі неорганічні кислоти й луги, більшість органічних розчинників), а також засоби, які викликають ураження фолікулярного апарату шкіри (мастила, хлоровані речовини, нафталан, дьоготь, гудрон тощо).
Хімічні речовини, які справляють на шкіру, розділяють на ті, що діють контактним шляхом (хром, нікель, кобальт, скипидар, натуральні та штучні полімери), а також такі, що діють переважно інгаляційним шляхом (наприклад, на фармацевтичному виробництві).

Понад 90 % випадків всіх професійних захворювань шкіри викликають хімічні речовини, 6 % припадає на інфекційні та паразитарні агенти і 2 % складають фізичні фактори.

Для представників деяких професій характерні так звані професійні прикмети, які треба відрізняти від профзахворювань шкіри. Наприклад, у шахтарів у шкірі може накопичуватись вугільний пил, у сажотрусів — сажа, у лісозаготівельників утворюються тріщини, садна на руках, у землекопів, дроворубів зустрічаються характерні мозолі, у моряків під дією сонячних променів та вітру посилюється пігментація шкіри, у слюсарів шкіра темніє від мастил, у тих, хто працює зі сріблом, шкіра стає сіро-блакитною, у сталеварів, ковалів, ливарників з’являються судинні прояви на шкірі, у ковалів після опіків залишаються рубці. Ці «печатки професії» не завдають працівникові фізичних страждань і не призводять до втрати ним працездатності.

До яких захворювань призводять хімічні речовини

Найперше — це епідерміт (епідермоз). Він проявляються різкою сухістю шкіри, лущенням, хворобливістю, іноді глибокими тріщинами без виражених запальних явищ та ущільнення шкіри. Найбільше страждають кисті рук — через тривалий вплив на шкіру органічних розчинників (бензину, гасу, ацетону, уайт-спириту) та охолоджуючих емульсій.
У більшості випадків епідерміти не призводять до тяжких наслідків і зникають після припинення контакту з подразником. Але вони з’являються знову при поверненні до колишньої роботи.

Контактні дерматити (неалергічні) викликають хімічні речовини з подразнюючими властивостями. Це найбільш поширена група професійних дерматозів. Шкіра червоніє, набрякає, виникає відчуття печіння, утворюються пухирці, які розкриваються, перетворюючись на мокнучі поверхні.
Контактний дерматит розвивається на місці контакту шкіри з виробничими подразниками; його осередки різко відмежовані від здорової шкіри.
Таку дію справляють органічні розчинники, емульсії, кислоти, луги, фарби, лаки та інші хімічні речовини. Найчастіше уражається шкіра рук, обличчя та шиї. Так само, як і епідерміт, контактний дерматит швидко минає після припинення контакту шкіри з подразнюючою речовиною. Однак поширений і важкий контактний дерматит призводить до тимчасової втрати працездатності.

Масляні фолікуліти виникають на місцях безпосереднього контакту шкіри з мінеральними маслами або промасленим спецодягом. В основному уражається зовнішня поверхня передпліч і стегон, рідше — шкіра живота й сідниць. На початку захворювання скупчення в гирлах волосяних фолікулів масла, пилу та рогових лусочок нагадують чорні точки. Потім в області окремих фолікулів розвиваються запальні вузлики діаметром 2–3 мм, подібні до вугрів. У разі інфікування стафілококами масляні фолікуліти можуть трансформуватись у фурункули.
Дерматоз спостерігається у робітників, які мають контакт з продуктами нафтопереробки, кам’яним вугіллям, у водіїв, машиністів, механіків тощо.

Токсичні меланодермії розвиваються внаслідок тривалого (5–10 років і більше) виробничого контакту з вуглеводнями, які отримуються з нафти та вугілля. Захворювання проявляється загальною інтоксикацією організму та виникненням на шкірі еритеми, пігментації, фолікулярного гіперкератозу. Брунатно-сірі плями спочатку з’являються в області обличчя, шиї та грудей. Шкіра уражених ділянок робиться шорсткою й поступово стоншується. Слід зазначити, що це захворювання важко піддається лікуванню.

Професійні виразки, бородавчасті розростання — поверхневі виразки округлої або овальної форми з’являються зазвичай при потраплянні розчинів або порошків на ділянки шкіри, які до цього були травмовані (порізи, садна, подряпини, тріщини). Типова локалізація професійних виразок — пальці рук, кисті, передпліччя, рідше — гомілки та стегна. Значно важче гояться виразки, викликані хромом, які розташовуються не тільки на шкірі, але й на слизових оболонках носоглотки та порожнини рота.
Багаторічний контакт з важкими продуктами перегонки вугілля, нафти, сланців (пеком, гудроном, мазутом тощо) може призводити до утворення бородавчастих розростань на будь-якій ділянці шкірного покриву, які зовні нагадують звичайні бородавки та папіломи. Іноді ці утворення здатні перероджуватися на рак шкіри, тому дуже важлива їх рання діагностика.

Алергічні професійні дерматози. До цієї групи входять алергічний професійний дерматит (через повторні контакти з виробничими алергенами) і професійна екзема, розвиток якої значною мірою залежить від стану шлунково-кишкового тракту та печінки. Погіршують ситуацію ендокринні порушення, супутні гнійна та грибкова інфекції.
Клінічно алергічний дерматит нагадує контактний неалергічний дерматит, але, на відміну від останнього, висипання не мають чітких обрисів і не обмежуються місцем контакту з хімічним подразником. При усуненні алергену захворювання швидко минає, але при поновленні контакту виникають рецидиви.
Професійна екзема протікає хронічно, тривалий час, часто загострюється під впливом не тільки виробничих, але й побутових подразників. Якщо на початку захворювання елементи локалізуються на ділянках шкіри, які контактують з алергеном, то згодом висипання поширюються далі.
Професійна екзема локалізується переважно на відкритих ділянках шкіри, які зазнають впливу шкідливих подразників, і проявляється почервонінням, висипаннями, свербінням. Припинення контакту шкіри з алергеном не призводить до швидкого одужання, як при дерматиті.
Професійну екзему можуть спровокувати деякі барвники, солі нікелю, хрому, особливо шестивалентного, що міститься в цементі, формальдегід, скипидар, бакелітовий клей, епоксидні смоли та ін. Зазвичай екзема розвивається на тлі професійного алергічного дерматиту та погано піддається лікуванню.

Професійні токсидермії та кропив’янка клінічно не відрізняються від звичайних. У цих хворих алерген потрапляє до організму через шлунково-кишковий тракт і дихальні шляхи. Усунення контакту з алергеном призводить до швидкого одужання.

Оніхії та пароніхії (ураження нігтів та нігтьових валиків) розвиваються при постійному контакті з хімічними речовинами — формаліном, лугами, каустичною содою, хлорним вапном. Нігтьові пластинки каламутніють, втрачають блиск, стають покресленими, ламкими та деформованими, у важких випадках відшаровуються від нігтьового ложа. Розвивається запалення з набряком і почервонінням.

В копачів і веслярів — пухирі від мозолів

Такі професійні захворювання шкіри зустрічається на виробництвах, де використовується ручна праця (земляні, вантажно-розвантажувальні операції, різні допоміжні роботи). У працівників, які голіруч працюють інструментом з погано обробленими рукоятками, може виникати механічний дерматит з почервонінням, набряком шкіри та появою великих напружених міхурів («водяних мозолів»), поверхня яких лопається, оголюючи садна яскраво-червоного кольору.
Різке потовщення рогового шару шкіри внаслідок постійного тертя та тиску на неї носить назву омозолілості. Поява хворобливих тріщин і розвиток гнійного процесу призводять до тимчасової непрацездатності. Внаслідок механічних дій шкіра травмується. Несвоєчасне оброблення дрібних травм призводить до розвитку піодермітів — аж до тимчасової непрацездатності робітника.

Працівники «відкритого повітря» (рибної, нафтовидобувної, будівельна, лісозаготівельна промисловість, сільське господарство та ін.) можуть піддаватися впливу низьких температур, працювати в контакті з охолодженими рідинами, предметами, матеріалами. Можливі професійне переохолодження або обмороження шкіри.
Потрапляння на шкіру розпечених або розплавлених металів або інших речовин, гарячих газів, рідин, пари у виробничих умовах можуть призвести до її опіків.

Професійний сонячний дерматит ризикують отримати ті, хто працює на відкритому повітрі. Захворювання проявляється через кілька годин після опромінення у вигляді почервоніння та набряку. Сонячний дерматит, як правило, супроводжується підвищенням температури тіла, головним болем, а іноді й запамороченням, нудотою, порушенням сну й апетиту. Гострий період триває кілька днів, після чого настає злущування шкіри, а потім вона набуває коричневого забарвлення (засмага). При засмазі повторне сонячне опромінення вже не викликає настільки бурхливу запальну реакцію, бо гіперпігментована шкіра через скупчення ядер меланіну екранує ультрафіолетові промені.

Робота з джерелами радіоактивних речовин та іонізуючих випромінювань, порушення дозиметричного контролю, аварії можуть призводити до розвитку гострої або хронічної професійної променевої хвороби.

Професійні захворювання шкіри, викликані інфекційними збудниками

Всі заразні шкірні хвороби можуть розвинутися як професійні інфекційні захворювання, якщо інфікування сталося при виконанні професійних обов’язків. Зупинимося на деяких відносно часто зустрічаються інфекційних професійні захворювання шкіри.

Рожа викликається стрептококовою інфекцією. Хворіють частіше працівники м’ясокомбінатів, консервних і рибних заводів, які контактують з м’ясом тварин, риб, птахів, їх кістками, шкурами, тваринним клеєм. Збудник проникає до організму через пошкоджену шкіру найчастіше внаслідок уколу або порізу гострою кісткою, ножем для обробки.
За кілька годин або діб на місці проникнення збудника (зазвичай на шкірі кистей рук) виникає болісний набряк з почервонінням шкіри. У більшості хворих в процес втягуються суглоби, що супроводжується їх припухлістю, набряком кінцівки, різким болем, збільшенням лімфатичних вузлів і лихоманкою. Захворювання може закінчитися через кілька днів, але може затягуватися і переходити в хронічну форму. Імунітет при цьому не зберігається, можливі повторні зараження.

Професійні мікози (грибкові захворювання) можуть виникати у медиків, перукарів, працівників лазень, а також тваринників при недотриманні правил особистого захисту.

Як розпізнати професійні дерматози

Тільки деякі професійні захворювання шкіри мають виражену клінічну картину, Діагноз зазвичай встановлює дерматолог, використовуючи додаткові дані та методи дослідження. Більшість професійних дерматозів виникають в період від кількох місяців (алергічні дерматози) до року після початку роботи з виробничим подразником.
Неалергічні профзахворювання шкіри (токсична меланодермія, професійний рак шкіри і ін.), як правило, виникають при багаторічному контакті (5–15 років) з відповідними професійними подразниками. Первинні осередки ураження при профдерматозах розташовуються переважно на шкірі кистей, передпліч, обличчя, шиї, тобто на відкритих ділянках шкіри, які контактують з виробничим подразником. Професійне походження захворювання підтверджується іншими випадками однакових захворювань шкіри у працівників однотипних професій або одного виробництва.
Контакт з різними шкідливими подразниками на виробництві повинен бути підтверджений в санітарно-гігієнічній характеристиці умов праці, яку видає хворому прикріплений до підприємства промислово-санітарний лікар.
Для діагностики алергічних захворювань шкіри, в тому числі професійних, широко застосовуються шкірні проби або тести, які часто допомагають виявити хімічний алерген.

Профілактика професійних захворювань шкіри

1. Проведення первинних і періодичних медичних оглядів працівників.
2. Оздоровлення умов праці:
— автоматизація та роботизація виробництва;
— забезпечення належної вентиляції робочої зони.
3. Проведення інструктажів для працівників.
4. Забезпечення працівників ефективними засобами індивідуального захисту шкіри та органів дихання, спецодягом і взуттям.

Мар’яна ЗАДОРОЖНА,
лікар-профпатолог

Джерело: «Охорона праці і пожежна безпека» № 3, 2017

Видання для кадровиків Журнали реєстрації