Підготувала Інна Борисова
Про актуальні питання енергоефективності в Європі та Україні, а також про європейські стандарти енергоефективності, можливості та шляхи їх реалізації розповіли кореспонденту «ЕП» польський та український експерти: Роберт Шлензек та Володимир Бригілевич
Роберт Шлензек:
— Чи існує зв’язок між розвитком економіки та споживанням енергоресурсів?
— Після приєднання Польщі до ЄС у країні було зафіксовано:
— різке падіння емісії діоксиду вуглецю;
— різке збільшення споживання електроенергії в транспортному й комунальному господарствах;
— зростання валового національного продукту протягом останніх 10 років.
Тобто існує тісний зв’язок між рівнем життя суспільства і споживанням електроенергії. Коли є проблеми в економіці, тоді знижується споживання електроенергії, оскільки суспільство прагне до більш ефективного її використання.
Коли ми говоримо про енергетичну ефективність чи відновлювані джерела енергії, то часто беремо до уваги лише один аспект — або захист довкілля, або джерела енергії. Насправді ж варто говорити про збалансований розвиток.
— Які проблеми енергетичної галузі нині найбільш актуальні для Польщі?
— Важливим питанням у Польщі залишається енергоощадність в комунальному господарстві. 15 років тому, коли я займався організацією житлового кооперативу, постала проблема способу обігрівання будинку. Будинок був спроектований як енергоємний, тому вирішили будувати газову котельню, адже на той час це було найсучаснішим рішенням. Нині котельню необхідно демонтувати, оскільки відбулася модернізація, з’явилися ТЕЦ, є можливість централізованого опалення.
Крім того, гостро стоїть проблема виробництва енергії за допомогою сонячних батарей. У Центральній та Північній Європі найбільші труднощі виникають взимку через малий потік сонячного випромінювання. Натомість влітку виникає велика проблема споживання енергії, пов’язаної з кондиціонуванням. Найбільшими споживачами енергії в Польщі є домашні господарства, потім — промисловість.
На мою думку, варто звернути увагу на досвід шведів, які виробляють енергію зі сміття. Більше 10 % сміття у Швеції є сировиною для виробництва, ще кілька десятків відсотків — сировиною для опалення. Можливо, це той шлях, яким повинна йти Польща.
Володимир Бригілевич:
— Як ви охарактеризуєте сучасну енергосистему України?
— Згідно зі статистикою 2013 року, імпорт російського газу в Україну склав 27 млрд м3, а видобуток газу в Україні — 22,4 млрд м3. Споживання природного газу в Україні в 2013 році склало 50,3 млрд м3.
47 % газу використовується для потреб промисловості, для забезпечення яких Україні потрібен імпорт. Населення споживає 32 % газу, теплогенеруючі підприємства та ТЕЦ — 12 %, газотранспортні системи — 7 %, бюджетні установи та організації — 2 %.
Зараз структура енергоспоживання в Україні виглядає так: природний газ — 40 %, вугілля — 31 %, нафта — 17 %, атомна енергетика — 10 %, гідроенергетика — 2 %.
Як бачимо, вугілля забезпечує менше третини потреб держави в енергоресурсах. При цьому з 2008 по 2013 рік на дотації вугільної промисловості держава виділила більше 73 млрд грн. За ці кошти можна було б побудувати 10 ГВт потужностей відновлюваних джерел енергії, реконструювати інфраструктуру опалення п’яти найбільших міст України, утеплити бюджетні будівлі.
Стратегія розвитку держави до 2030 року пропонує й надалі розвивати вугільну промисловість та атомну енергетику. Водночас майже не розвиваються біотехнології. Біомаса, яка могла б стати ключовим елементом української відновлюваної енергетики, взагалі не поширена на енергоринку. Напевно, немає осіб, які б отримували від цього вигоду.
— Які найбільш гострі проблеми української енергетичної галузі?
— Основною проблемою української енергетичної галузі є залежність від імпорту — ми імпортуємо 40 % усіх енергоресурсів.
Крім того, енергоефективність нашої промисловості становить лише 25 % від рівня ЄС. Так, лише 32 % житлового фонду забезпечено лічильниками тепла, а втрати тепла в системах централізованого опалення досягають 30 %. Більша частина труб у мережах потребують негайної заміни.
Водночас потенціал енергозбереження в Україні — колосальний. Майже на половину можна реально скоротити споживання енергоресурсів. У грошовому еквіваленті економія складає 11,4 млрд євро.
Основними причинами неефективного використання енергії є:
— відсутність інвестицій в обладнання;
— низькі тарифи на електроенергію, опалення, газ, водовідведення;
— відсутність економічних стимулів для ощадного використання ресурсів;
— відсутність приладів обліку теплової енергії, газу в більшості споживачів;
— відсутність ефективної загальнодержавної підтримки заходів з енергозбереження.
З 2007 року я займаються проблемами енергозбереження в будинках. Лише 25 % будівель відповідають українським ДБН, що й казати про європейські! 75 % будинків перебувають у критичному стані щодо енергоефективності.
Якщо говорити про енергозбереження України, то найбільшою проблемою є житловий сектор. Коли у 2004 році польська делегація приїхала в гірський район міста Турки (Львівська обл.), було запропоновано замість вугільних котелень поставити дві котельні на біомасі, адже мільйони тонн тирси та щепи гнили в лісах. Однак цього не оцінили, бо в місто саме прокладали газ. Нині ж ситуація змінилася.
Продовження — у журналі «Экология предприятия» № 4, 2015
