Тільки 36% офісних співробітників працюють за спеціальністю, а ще 20% визнають, що їх робота пов’язана з отриманою спеціалізацією принаймні частково. Решта ж 44% працівників великих міст змінили професію і працюють у зовсім іншій сфері діяльності.
Хоча нова професія передбачає отримання нових необхідних умінь і навичок, а також знань, яких не дала профільна освіта, більшість опитаних не шкодують про зміну професії. Більше за те, 44% офісних працівників упевнені, що вони зробили правильний вибір, а 11% хоча й не задоволені поточною роботою, але все ж раді, що не працюють за спеціальністю. Ще 16%, навпаки, задоволені своєю роботою, хоча й дещо шкодують, що відмовились від обраної професії. А ось тих, хто розчарувався у новій сфері діяльності, небагато: всього лише 7% вважають роботу не за професією помилкою, а кожен п’ятий ще не зробив певний висновок із цього приводу.
Чому ж працівники відмовляються від роботи за спеціальністю, хоча витратили чимало сил і часу на отримання профільної освіти? Найчастіше «білих комірців» до зміни професії спонукають проблеми з пошуком роботи (43%), низька зарплата (38%), а також відсутність кар’єрних перспектив (27%). Дещо рідше (в 23% випадків) основною причиною зміни сфери діяльності може стати не що інше, як втрата інтересу й розчарування у вибраній професії. Бувають випадки, коли працівники відмовляються від обраної професії, прагнучи якогось зрушення (8%), або ж зіштовхнувшись із професійним вигоранням, апатією і стресами (8%).
Але, як показує практика, непрестижність отриманої професії теж може зіграти далеко не останню роль. У такому випадку, в «зону ризику» потрапляють такі професії, як водій, таксист, робочі спеціальності, працівник сфери послуг, учитель, а також військовослужбовець, оскільки саме їх українські працівники вважають найменш престижними.
