Накладення на ФОП штрафу судом за статтею Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП), а потім за те саме правопорушення тільки постановою Держпраці за статтею КЗпП є притягненням ФОП до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції.
Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 22 грудня 2020 року у справі № 260/1743/19.
Обставини справи
У позові акцентується увага на тому, що відповідач намагається двічі притягнути позивача до юридичної відповідальності за одне й те саме діяння.
Позиція ВС
В умовах одночасного застосування санкцій до фізичної особи — підприємця за статтею 265 Кодексу законів про працю та частиною 3 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення, очевидно, що провадження не є пов’язаними за своєю суттю, виходячи з озвучених критеріїв, оскільки за цілями та застосовуваними санкціями не є взаємодоповнюючими, а передбачають подвійне застосування щодо однієї і тієї ж особи двох штрафних каральних заходів. Це є не лише непропорційним та надмірним обтяженням щодо такої особи, але й ставить у нерівне правове становище при вчиненні аналогічного правопорушення у діяльності юридичної особи та фізичної особи-підприємця не на користь останнього.
Розмежування статусу фізичної особи та фізичної особи — підприємця не зумовлює можливостей відходу від цих висновків, оскільки в обох випадках каральна мета відповідальності реалізується щодо єдиного суб’єкта права — фізичної особи, яка з метою законного здійснення господарської діяльності отримує додатковий правовий статус. Оскільки правовий статус підприємця фізична особа з повною цивільною дієздатністю набуває в порядку реалізації свого права на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (згідно з частиною першою статті 42 Конституції, частиною першою статті 50 Цивільного кодексу, частиною першою статті 128 Господарського кодексу).
Отже, фізична особа — підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю та частиною третьою статті 41 Кодексу про адміністративне правопорушення в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв’язку з порушенням принципу «non bis in idem» як складового елементу принципу верховенства права.
