Чи можна укласти з працівником договір про надання послуг замість трудового

Дата публікації: 26.02.2020

ВС висловився відносно відмінностей цивільно-правового і трудового договорів.

Укладення договору в надання послуг замість трудового договору є незаконним, якщо правовідносини мають всі характеристики останнього.

Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 6 лютого 2020 року у справі № 0840/3690/18.

Обставини справи

Інспектором Держпраці проведено невиїзне інспектування ТОВ, яка використовує найману працю.

За результатами інспекційного відвідування складений акт, яким встановлено порушення позивачем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю. Встановлено, що 5 осіб допущені до роботи без укладання трудового договору.

В той же час, керівник підприємства надав для ознайомлення договори про надання послуг, які укладені з цими особами, як виконавцями, та ТОВ в особі директора, як замовником.

На думку перевіряючого, відносини, які складаються між виконавцем та замовником, передбачають виконання роботи на постійній основі у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці, а тому у вказаних договорах про надання послуг вбачаються ознаки трудових договорів.

На ТОВ накладено штраф у розмірі 558450,00 грн.

Позивач із постановою не погодився і звернувся до суду.

Місцевий суд дійшов висновку щодо протиправності постанови відповідача, апеляційний суд це рішення скасував.

Позиція Верховного Суду

ВС погодився з рішенням апеляційного суду, з огляду на таке.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір — це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов’язання виконувати роботи (надавати послуги).

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у договорах передбачено оплату саме процесу праці, оскільки:

— сума оплати не залежить від обсягу робіт;

— оплата здійснюється щомісячно та з чіткою періодичністю;

— сума оплати здійснюється у фіксованому розмірі, що зазвичай характерно для трудових відносин;

— у договорах відсутні обсяги робіт та фактичний перелік складу конкретних робіт, договір регулює постійний характер праці.

Саме ці ознаки й містили договори, укладені між ТОВ та позивачами.