Обов’язок укладати трудові договори з найманими працівниками, незалежно від їх приналежності до членів сім’ї підприємця, випливає з норм Кодексу законів про працю (далі — КЗпП), — звертає увагу ДФС у Волинській області.
Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням. Окрім того, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Норм, які б містили підстави для неукладення трудових договорів з найманими працівниками, чинне законодавство про працю не передбачає, наголошують в ГУ ДФС у Волинській області.
«Ми рекомендуємо представникам підприємництва офіційно працевлаштовувати усіх, хто залучений до роботи в підприємницькій структурі чи, зокрема, так би мовити «допомагає» родичеві здійснювати торгівлю на ринку. Право громадянина розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці у випадку виконання ним певного кола обов’язків в приватного підприємця означає обов’язок працедавця укладати з ним трудові стосунки офіційно», — зазначають в ГУ ДФС у Волинській області.
«Йдеться насамперед про ІІ групу спрощеної системи оподаткування. Підприємці цієї групи… можуть мати до 10 найманих працівників. Проте укладати стосунки зі своїми родинами, які задіяні у цій діяльності, окремі їх представники не поспішають. Це прикро, що найближчі родичі позбавляють в такий спосіб своїх рідних права на соціальний захист», — підкреслили в ГУ ДФС у Волинській області.
Відповідно до статей 42, 43 Господарського кодексу України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
