Чи суперечить шестиденний робочий день для зовнішніх сумісників нормативно-правовим актам підприємства?


Робочий час — це певний період часу, встановлений законодавством чи угодою сторін, протягом якого працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену в трудовому договорі. Тривалість робочого часу обчислюється кількістю відпрацьованих годин протягом робочого дня чи тижня. У статті 50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) передбачено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 50 годин на тиждень. Згідно зі статтею 7 Закону України від 01 липня 1993 року № 3356-XII «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.

Отже, режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюються роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, встановлених чинним законодавством, Генеральною та Галузевою угодами. Питання режиму роботи працівників вирішуються шляхом прийняття спільних локальних нормативних актів власником або уповноваженим ним органом та виборним органом первинної профспілкової організації. Це стосується графіків змінності, графіків виходу на роботу, рішень про встановлення п’яти- чи шестиденного робочого тижня (при прийнятті такого рішення має враховуватися думка трудового колективу, а саме рішення повинно бути погоджене з місцевою радою), поділ робочого дня на частини, застосування підсумованого обліку робочого часу, гнучкого режиму роботи тощо.

Статтею 142 КЗпП України визначено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. З огляду на зазначене, роботодавець запроваджує режим роботи підприємства шляхом його закріплення в локальних актах такого підприємства.

У статті 29 КЗпП передбачено, що до початку роботи за трудовим договором власник або уповноважений орган зобов’язаний ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. Загалом, якщо сумісники прийняті на умови п’ятиденного робочого тижня, то на них поширюються вимоги стосовно виконання роботи під час п’ятиденного режиму роботи.

 

У частині 3 статті 32 КЗпП КЗпП зазначено, що про зміну істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших — працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Тому, варто вказати, що режим роботи відноситься до істотних умов праці. У зв’язку із зазначеними обставинами та у разі впровадження  шестиденного робочого тижня працівників варто попередити про зміну істотних умов праці відповідно до вимог законодавства та ініціювати процедуру внесення змін до колективного договору. 

Джерело: Управління Держпраці у Рівненській області

Матеріали до теми


КАДРОТЕСТ (07.06.2022). Чи повинен роботодавець встановлювати обідню перерву?
ТЕМА: ЧИ ПОВИНЕН РОБОТОДАВЕЦЬ ВСТАНОВЛЮВАТИ ОБІДНЮ ПЕРЕРВУ? КАДРОТЕСТ Повинен роботодавець встановлювати обідню перерву працівникові при визначенні режиму робочого часу? А. ...
КАДРОТЕСТ (26.04.2022). Чи може підприємство встановити вихідний день у понеділок 02.05.2022?
ТЕМА: ЧИ МОЖЕ ПІДПРИЄМСТВО ВСТАНОВИТИ ВИХІДНИЙ ДЕНЬ У ПОНЕДІЛОК 02.05.2022? КАДРОТЕСТ Чи може підприємство встановити вихідний день у понеділок 02.05.2022? ...
Щотижневий безперервний відпочинок: чи правомірне його скорочення на період воєнного стану
Нормами статті 70 Кодексу Законів про працю України визначено, що тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок ...