Працівники, як усі люди, заслуговують на найбільш досяжний рівень психічного здоров’я на робочому місці, незалежно від форми їхньої зайнятості, а люди, які живуть із психічними розладами, мають право отримувати роботу, брати участь у трудовій діяльності й досягати успіхів у ній.
Уряди та роботодавці зобов’язані відстоювати це право, надаючи роботу, яка одночасно убезпечує працівників від надмірного стресу і ризиків для психічного здоров’я, захищає та зміцнює психічне здоров’я і добробут працівників та надає людям підтримку для повноцінної та ефективної участі в трудовій діяльності без будь-якої стигматизації, дискримінації чи зловживань.
Широко визначено десять категорій факторів ризику поганого стану психічного здоров’я (а також поганого стану фізичного здоров’я), пов’язаних із роботою.
- Зміст роботи/структура завдань: наприклад, відсутність різноманітності або короткі робочі цикли, фрагментована або беззмістовна робота, недостатнє використання навичок, високий ступінь невизначеності, безперервний контакт із людьми в процесі роботи.
- Робоче навантаження й темп роботи: наприклад, перевантаження чи недовантаження, темп роботи, завданий машиною, значний дефіцит часу, постійна необхідність дотримуватися крайніх термінів виконання.
- Графік роботи: наприклад, робота змінами, нічні зміни, негнучкий графік, непередбачуваний, тривалий або соціально незручний робочий час.
- Контроль: наприклад, обмежена участь в ухваленні рішень, брак контролю над робочим навантаженням, темпом роботи тощо.
- Середовище й обладнання: наприклад, недостатнє забезпечення обладнанням, його непридатність або неналежне технічне обслуговування; погані умови навколишнього середовища, як-от недостатня площа приміщень, погане освітлення, надмірний шум.
- Організаційна культура і функціонування: наприклад, погана комунікація, низький рівень підтримки вирішення проблем і особистого розвитку, відсутність визначення організаційних цілей чи змін або узгодженості щодо них, сильна конкуренція за дефіцитні ресурси, надмірно складна бюрократія.
- Міжособистісні стосунки на роботі: наприклад, соціальна чи фізична ізоляція, погані стосунки з безпосередніми керівниками, міжособистісні конфлікти, неадекватна поведінка на роботі, відсутність соціальної підтримки (уявної чи фактичної); булінг, домагання, цькування; агресія на мікрорівні.
- Роль в організації: наприклад, неоднозначність ролі, конфлікт ролей, відповідальність за інших.
- Розвиток кар’єри: наприклад, застій та невизначеність у кар’єрі, недостатнє або надмірне просування по службі, низький рівень оплати праці, відсутність гарантій зайнятості, низька соціальна цінність праці.
- Баланс між особистим життям і роботою: наприклад, вимоги роботи та особистого життя, які суперечать одне одному, зокрема в осіб, які виконують обов’язки з догляду, низький рівень підтримки вдома, двоїсті кар’єрні проблеми; проживання в тому ж місці, де виконується робота; проживання далеко від сім’ї під час виконання робочих завдань.
Експертами Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) були розроблені Керівні принципи з охорони психічного здоров’я на робочому місці, що відповідають міжнародним стандартам. Ознайомитися з програмою охорони психічного здоров’я можна на сайті Міжнародної організації праці.
