Напевно, однією з найактуальніших тем на сьогодні в працюючого сектора бізнесу є «проведення перевірок контролюючими органами та тимчасовий мораторій на них». Тому пропонуємо більш детально, але коротко розібратися в основних аспектах
У чинному законодавстві немає чіткого визначення «контролюючі органи» і відсутній їхній вичерпний перелік, але на практиці так склалося, що в цьому випадку керуються п. 5 Указу Президента «Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності» № 817/98 від 23.07.1998 р , де зазначено: «контролюючими органами, які мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності є: органи державної податкової служби, митні органи, органи державного казначейства, КРУ». Але слід зазначити, що ключовим словом тут є «перевірки фінансово-господарської діяльності». Відповідно, ніхто не відміняв профільні перевірки підприємців структурними та територіальними органами МНС, СЕС, Сельхозінспекція, інспекції з праці, інспекції з питань захисту прав споживачів та ін.
У зв’язку з тим, що всі вищеназвані контролюючі органи «смикають» бізнес набагато рідше, ніж податкова інспекція, вважаємо за необхідне коротко описати нинішню ситуацію на «ринку податкових перевірок» і дати рекомендації підприємцям, як правильно «зустрічати» перевіряючих.
Тимчасовий мораторій на податкові перевірки
З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 № 71-VIII, який встановлює певні обмеження перевірок контролюючих органів на 2015-2016 рр.
Згідно зі змінами, мораторій поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 млн. грн. за попередній календарний рік, крім суб’єктів господарювання — виробників і реалізаторів підакцизних товарів та перевізників. Також, можуть проводиться перевірки наявності у підприємців ліцензій, перевірки нарахування, сплати ПДФО та ЄСВ, відшкодування ПДВ. А з 1 липня цього року будуть ще перевіряти фізосіб-підприємців, платників єдиного податку 2 і 3 груп, крім дрібної роздрібної торгівлі. Передбачені, звичайно ж, і винятки, а саме: «поза мораторію» будуть проводиться перевірки з размерешенія КМУ, за заявою платника податків (до речі, правильне рішення, тому що під час ліквідації суб’єкта господарювання, в будь-якому випадку, повинна бать податкова перевірка), за рішенням суду і в рамках КПК України.
Водночас, 28 грудня 2014 був прийнятий Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII, в якому також зачіпаються питання тимчасового мораторію на перевірки, але він частинами суперечить Закону № 71-III.
З цього випливає, що при проведенні перевірок, податкові органи будуть посилатися саме та той закон, який їм буде зручний в певній ситуації. Тому нічого не залишається, як просто «не розслаблятися» і чекати «гостей» у будь-яку хвилину, для чого потрібно бути інформаційно і юридично підготовленими.
Що потрібно обов’язково знати до приходу перевіряючих?
На кожному підприємстві, яке знаходиться у мене на абонентському юридичному обслуговуванні, є папочка з базовими нормативними актами або витягами з них, які закріплюють і гарантують права суб’єкта господарювання при перевірках. Це зроблено для того, щоб керівник або інший представник підприємства, був елементарно юридично «підкований» і простою мовою міг провести первинну бесіду з перевіряючими, ніж показати, що на підприємстві організований правовий порядок як документації, так і самої діяльності. Відповідно, рекомендую кожному суб’єкту господарювання організувати свою діяльність таким чином, щоб зайвий раз себе «перестрахувати» і підготувати.
Також хочу зазначити основні нюанси проведення перевірок контролюючими органами, про які потрібно знати, а іноді й нагадувати контролерам.
1. Перевірка проводиться за місцем здійснення діяльності суб’єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні податкового органу у випадках, прямо передбачених законом.
З практики: якщо адреса, де фактично знаходиться підприємець (офіс) не збігається з адресою реєстрації місцезнаходження, а перевіряючі прийшли за «незареєстрованною адресою», є всі підстави не допускати їх до перевірки, тому що місце здійснення діяльності може юридично вважатися тільки після того, як воно буде зареєстровано у відповідному порядку. Але, інше питання, звичайно, — законність знаходження підприємця не за основною адресою. Принаймні, цю перевірку тимчасово можна «відбити».
2. Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб’єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Рекомендація: слід видати внутрішній документ по підприємству (як правило наказ), в якому визначити режим і графік роботи. Наприклад, встановивши графік роботи до 17.00, якщо до вас прийдуть з перевіркою в 17.05, то зі спокійною душею можна не пускати перевіряючих, пред’явивши до ознайомлення даний документ.
3. Планова або позапланова перевірка повинна здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб’єкта господарювання.
Рекомендація: слід по підприємству видати локальний акт, в якому визначити «початковий порядок спілкування» з перевіряючими та довірених осіб, крім директора. На підставі наказу видати відповідні довіреності.
4. Контролюючі органи та суб’єкти господарювання мають право фіксувати процес проведення заходів чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.
5. Посадові особи контролюючого органу зобов’язані берегти комерційну таємницю підприємства. Інформація, доступ до якої обмежено законом і одержана посадовою особою органу контролю при проведенні перевірок, може використовувати виключно в порядку, встановленому законом.
Рекомендація: кожен суб’єкт господарювання повинен видати локальний акт по підприємству, в якому визначити: яка інформація буде відноситься у нього до комерційної, порядок доступу до неї і розголошення. Як правило, це наказ по підприємству.
Що робити, якщо прийшов перевіряючий?
1. Спочатку не пускати перевіряючого «далі коридору» до перевірки обґрунтованості візиту і наявності всіх для цього документів.
2. Надати перевіряючому Журнал реєстрації перевірок для заповнення. У разі відмови такого контролера можна не допускати до перевірки, про що протягом 3 днів слід поставити до відома керівництво контролюючого органу.
Законодавством не передбачено обов’язкове ведення Журналу реєстрації перевірок підприємцями, але все ж, вважаю за доцільне його наявність на підприємстві, тому що є гарантією «безмежних» перевірок.
3. Якщо серед працівників є юрист, йому необхідно також брати участь у процесі першого спілкування з перевіряючими.
4. Після просіть перевіряючих пред’явити свої службові посвідчення, уважно їх вивчіть, з’ясуйте ПІБ та посаду безпосереднього керівника перевіряючих осіб та його службовий телефон.
5. Далі необхідно вимагати надати направлення на перевірку. Вам повинні вручити оригінал такого напрямку, на відривному корінці бланка направлення на перевірку необхідно розписатися і, залишивши собі напрямок, вручити корінець-розписку працівникам податкової інспекції.
Відмовлятися від отримання направлення на перевірку не бачу сенсу, тому що це не є підставою недопуску перевіряючих до перевірки, а тільки налаштує їх проти самого підприємця. Перевіряючий складає про відмови відповідний акт і має право почати ревізію. При вивченні направлення на перевірку рекомендую уважно:
– порівняти посади, звання та прізвища працівників податкової служби, внесені в направлення на перевірку, дані їх службових посвідчень;
– перевірити правильність вказівки в направленні на перевірку назви, коду ЄДРПОУ, прізвище, ім’я, по батькові та індивідуальний податковий номер платника;
– вивчити реквізити документа і текст заповнених граф: дата видачі; назва органу державної податкової служби; мета перевірки; вид перевірки (планова або позапланова, документальна або фактична); дата початку та дата закінчення перевірки; посади, звання та прізвища посадових осіб органу ДФСУ, уповноважених проводити перевірку; наявність підпису керівника органу ДФСУ; наявність печатки органу ДФСУ.
До речі, були випадки, коли перевіряючі вказували на те, що направлення на перевірку відсилали поштою суб’єкту господарювання. Наголошую, що це не передбачено законом, тому є законною підставою для відмови в допуску до перевірки.
6. Також, вважаю за необхідне передзвонити до органу ДФС (начальнику органу) й уточнити: чи є взагалі такі співробітники, які прибули для проведення перевірки, та чи зареєстровано направлення на перевірку в спеціальному журналі, який ведеться в канцелярії податкового органу.
7. Далі необхідно зажадати копію наказу начальника (його заступника) податкового органу про проведення перевірки, в якому повинні бути зазначені підстави для проведення перевірки, дати її початку та закінчення.
Якщо контролер не виконує вищевказані вимоги, які регламентовані чинним законодавством, не надає необхідні документи, або якщо і надає, то вони оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України, то це є правомірною підставою для недопуску перевіряючих до перевірки, що повинно бути належним чином зафіксовано.
У такому випадку, рекомендую застосовувати не тільки фото- і відеофіксацію процесу, а також скласти локальний акт по підприємству про факт недопуску до перевірки, під яким поставлять підписи присутні співробітники, а потім все це направити начальству відповідного органу. Це захистить від подальших «самовільних» перевірок.
На закінчення хочу додати: «озброєний — значить захищений». Цей афоризм однозначно застосовується і до перевірок контролюючих органів, тому слід документально і юридично підготуватися до можливих ревізій і в разі чого завжди бути готовим себе захистити.
Керуючий партнер ЮК «Шох і партнери», адвокат
Христина Шох
За матеріалами Бізнес.ua
