Допустили працівника до роботи на умовах стажування без оформлення трудових відносин: яка відповідальність
На ринку праці окремі роботодавці допускають новоприйнятого працівника до роботи на умовах стажування без оформленням трудових відносин, щоб перевірити його практичні навики за тією чи іншою посадою. Однак це є порушенням вимог законодавства про працю, бо працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
За допуск працівника до роботи без укладення з ним трудового договору на роботодавця може бути накладено штраф у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Законодавством передбачено законний механізм перевірки відповідності працівника займаній посаді — це випробувальний термін.
Умова про випробування має бути зазначена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Кодексом законів про працю визначено лише максимальний (граничний) термін випробування, а саме: не більше трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, – шести місяців, якщо інше не передбачено законодавством. Для робітників термін випробування не може перевищувати одного місяця. Втім, роботодавець може встановити випробувальний термін для працівника і на менший термін: один-два тижні чи один-три дні.
У разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі, він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника. Водночас, якщо строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то вважається, що він пройшов випробування, і подальше розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.
Законодавством визначено певну категорію громадян, щодо яких випробування не може бути встановлено.
