| Чи зберігається за працівником, який уклав за власним бажанням контракт для проходження військової служби на 2 роки, місце роботи і середній заробіток ? |
| Роботодавець виплачує такому працівнику зарплатню із своїх коштів і додатково йому виплачується зарплатня із коштів Державного бюджету, чи відшкодовуватимуться роботодавцю виплачені кошти за працівника, який практично на посаді не працює (вивільнений) ? |
| Фактично виходить, що працівник проходить військову службу за контрактом на професійній основі, тобто має одночасно два місця роботи (абсолютно відсутній факт сумісництва), за якими всі зобов’язані виплачувати такому працівнику зарплатню, тому чи підлягає такий працівник звільненню згідно з п.3 ст.36 КЗпП України ? |
| Хто має відшкодувати роботодавцю компенсацію за виплату такому працівнику зарплатні, якщо у 2017 році існувала така стаття витрат в Державному бюджеті, а з 2018 року дану статтю витрат виключили (змінили законодавство)? |
Згідно із ст. 119 КЗпП працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Зауважуємо, що існують різні позиції щодо поняття «особливий період». Зокрема, потрібно звернути увагу на позицію Верховного Суду України. Верховний Суд своїм листом від 13.07.2018 №60-1543/0/2-18 сформулював правову позицію про те, що особливий період в Україні діє.
Розрахунок середнього заробітку у такому разі здійснюється згідно з Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Якщо звернути увагу на законодавство, яке врегульовує питання виплати середнього заробітку мобілізованим, то можна зробити висновок, що позиція відшкодування коштів державою для роботодавця стрімко змінювалася. Ще у 2015 році здійснювалося відшкодування середнього заробітку працівникам, які уклали контракт на час особливого періоду. Нині таке правило не діє.
Працівники, які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, завжди матимуть право на гарантії щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку у межах, встановлених ст. 119 КЗпП України, протягом дії всього особливого періоду.
Оскільки відбулися зміни в законодавстві в частині відшкодування коштів з Державного бюджету роботодавцям, в яких працювали мобілізовані працівники, то на согодні роботодавець самостійно сплачує середній заробіток означеним працівникам без жодної компенсації від держави.
Оксана Кондрачук, головний державний інспектор відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Рівненській області
