Суть справи: банк заблокував картковий рахунок позивача. Користувачу повідомили, що такі дії стали наслідком вчинення шахрайських дій з картки. Позивач оскаржив такі дії банку, вказавши, що він не надав доказів такої підозри, а також на численні прохання не розблокував рахунок.
Місцевий та апеляційний суди задовольнили позовні вимоги та зобов’язали розблокувати рахунок.
Колегія суддів Цивільного суду Верховного Суду (далі — ВС) погодилась із таким висновком.
Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України, права клієнта на розпорядження грошовими коштами можуть бути обмежені виключно за рішенням суду або в інших випадках, зокрема, встановленихЗаконом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14 жовтня 2014 року № 1702-VII (далі — Закон № 1702).
Однак відповідно до Закону № 1702:
- банк може зупинити здійсненні фінансових операцій за рахунком тільки на два дні;
- Держфінмоніторинг може прийняти рішення про блокування рахунку до п’яти днів (про що зобов’язаний повідомити правоохоронні органи).
Верховний суд вказав, що банк не надав достатніх доказів вчинення шахрайських дій позивачем, а також порушив строки, на які дозволяється призупинення фінансових операцій.
Відповідну постанову по справі № 235/5583/16-ц ВС прийняв 30 січня 2019 року.
