Невиконання роботодавцем обов’язку стосовно забезпечення безпечних і здорових умов праці, що мало наслідком виникнення у працівника професійного захворювання, втрати працездатності й установлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц18.
Обставини справи
Особа звернулася з позовом до публічного акціонерного товариств про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я.
Суди встановили, що позивач працював на шахтах виробничого об’єднання по видобутку руд підземним способом в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища. Відповідно до висновку медико-соціальної експертної комісії йому встановлено 40 % втрати професійної працездатності, згодом – 50 %, а у 2015 році встановлено 70 % втрати професійної працездатності безстроково, також встановлено інвалідність II групи внаслідок професійного захворювання. Позивач вказував, що внаслідок втрати здоров’я, стан якого погіршується щороку, він зазнає фізичних та моральних страждань, тому просив суд стягнути з ПАТ на його користь моральну шкоду.
Частково задовольняючи позов, районний суд, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло у тому числі й з вини виробничого об’єднання по видобутку руд підземним способом, правонаступником якого є відповідач; у зв’язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду погодився із таким висновком судів з огляду на таке.
Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
У статті 173 Кодексу законів про працю ( далі — КЗпП )закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.
Частиною першою статті 237-1 КЗпП передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на ПАТ, суди дійшли обґрунтованого висновку, що професійне захворювання виникло у позивача саме під час його перебування у трудових відносинах з виробничим об’єднанням по видобутку руд підземним способом, на якого законодавством було покладено обов’язок із забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці, та яке у подальшому перетворене у відкрите акціонерне товариство.
Таким чином, невиконання роботодавцем обов’язку стосовно забезпечення безпечних і здорових умов праці, що мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
