В середу, 5 грудня, о 10.30 Перший сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні у формі письмового провадження розпочне розгляд справи за конституційною скаргою громадянина України Олександра Дяченка та інших громадян України (загалом 62 особи) щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 13 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі Закон № 76-VIII).
Відповідно до підпункту 13 пункту 4 розділу І Закону № 76–VIII текст статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796–XII (далі – Закон № 796–XII) викладено у такій редакції:
«Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986–1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986–1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань».
Автори клопотання є особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та отримують пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, спричинених Чорнобильською катастрофою.
Заявники зазначають, що стаття 54 Закону № 796–XII у редакції до внесення змін Законом № 76–VIII «містила гарантії держави щодо мінімального розміру пенсій для інвалідів ЧАЕС».
Порівнюючи мінімальний розмір пенсії, що був визначений статтею 54 Закону № 796–XII до внесення змін Законом № 76–VIII, з розміром пенсії, встановленим відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 зі змінами, заявники зазначають таке: «для інвалідів ЧАЕС – ліквідаторів Чорнобильської катастрофи 1 групи, гарантований державою мінімальний розмір пенсій зменшено в 5,6 разів, 2 групи в 5 разів, а для інвалідів 3 групи – в 4,1 рази».
Зазначене, на їхню думку, з урахуванням того, що не запроваджено рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту, дає заявникам підстави стверджувати про порушення зобов’язань держави щодо їх соціального захисту та звертатися за відшкодуванням завданої їм шкоди за втрачене здоров’я, моральні й фізичні страждання, втрату працездатності, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей – як наслідок дії радіації під час ліквідації ними Чорнобильської катастрофи, а також стверджувати про «порушення закріпленого у статті 16 Конституції України обов’язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу».
Автори клопотання також зазначають, що «справедливий перерахунок отриманих ліквідаторами заробітних плат у відповідності з фактичними обставинами виконуваних ними робіт по ліквідації Чорнобильської катастрофи не проведено станом і на сьогодення, то зменшення визнаного державою мінімуму розміру пенсій інвалідам ЧАЕС, розрахований з мінімального розміру компенсацій втраченої працездатності, є прямим порушенням вимог статті 56 Конституції України».
