Згідно зі статтею 2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) громадянам, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надається щорічна відпустка зі збереженням на цей період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 80 КЗпП і пунктом 1 частини 2 статті 11 Закону № 504 щорічна основна відпустка переноситься на інший період або продовжується в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, на певну кількість календарних днів, протягом яких працівник був непрацездатний, якщо непрацездатність настала в період відпустки.
Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»
Відповідно до частини 6 статті 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності для догляду за хворою дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, для догляду за хворим членом сім’ї та у разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала у цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або творчій відпустці.
Джерело: ФПУ
