Заробітна плата є винагородою за працю та одним із ключових трудових прав працівника. Водночас проблема заборгованості із зарплати залишається актуальною для державних, комунальних і приватних підприємств, що змушує працівників шукати ефективні механізми захисту своїх прав.
У Міністерстві юстиції нагадують, що існує два основні шляхи стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати — досудовий і судовий порядок. Вибір залежить від ситуації на підприємстві та статусу працівника.
Найчастіше працівники стикаються з двома типовими випадками: або вони продовжують працювати попри наявність боргу із зарплати, або вже звільнилися, але залишаються невиплачені кошти. У кожному з цих випадків закон передбачає механізми стягнення заборгованості.
Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»
Досудовий порядок передбачає звернення до комісії по трудових спорах (КТС), якщо вона створена на підприємстві. Працівник подає заяву, після чого комісія розглядає спір і ухвалює рішення щодо виплати боргу. Якщо роботодавець не виконує рішення КТС у встановлений строк, працівнику видається спеціальне посвідчення, яке має силу виконавчого документа. Воно може бути передане до органів державної виконавчої служби для примусового стягнення коштів.
Водночас у разі відсутності КТС або небажання працівника звертатися до неї, а також після звільнення з роботи, застосовується судовий порядок. У такому випадку працівник має право подати позов про стягнення заборгованості із заробітної плати. Після ухвалення судового рішення та набрання ним законної сили воно також є підставою для примусового стягнення коштів через виконавчу службу.
У Мін’юсті підкреслюють, що і комісія по трудових спорах, і судовий механізм мають однакову мету — забезпечити реальне отримання працівником належно нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Водночас вибір інструменту залежить від конкретних обставин та готовності роботодавця виконувати свої зобов’язання добровільно.
Джерело: Мін’юст
