| Всіх працівників підприємства звільнено, але підприємство не ліквідовано. Чи необхідно подавати звіт по єдиному соціальному внеску та форму № 1ДФ? Якщо не потрібно подавати, то чи слід повідомляти про це листом? |
Згідно з Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 11.04.2016 № 441) статтею 11 розділу II передбачено, якщо юридична особа або фізичні особи — підприємці не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, Звіт за найманих працівників до органів доходів і зборів не подається.
Відповідно до пп. «б» п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі — ПКУ) особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Враховуючи зазначене вище, податковий агент при заповненні податкового розрахунку за ф. № 1ДФ не вказує відомості про найманих працівників, якщо протягом звітного податкового періоду на користь даних працівників не нараховувався та не виплачувався дохід.
| ТзОВ орендує приміщення у фізичної особи. Чи потрібно сплачувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір? Під яким кодом відображати в формі № 1ДФ? В який район сплачувати? |
Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розділу І Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі — ПКУ) дохід з джерелом їх походження з України — це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні.
Згідно з нормою глави 58 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі — ЦКУ) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 762 глави 58 ЦКУ за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з пп. 170.1.1 та 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 ПКУ податковим агентом платника податку — орендодавця щодо доходу, отриманого від надання в оренду нерухомого майна є орендар.
Відповідно до п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ, мають статус податкових агентів, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Згідно з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ доходи, нараховані на користь платника податку, відображаються податковим агентом у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку».
Сума орендної плати, що перераховується юридичною особою (фізичною особою — підприємцем) іншій фізичній особі — підприємцю (уповноваженій особі), яка виконує представницькі функції стосовно надання майна в оренду фізичною особою — нерезидентом за договором оренди нерухомого майна, відображається за ознакою «106».
Крім того, відповідно до п. 161 підр. 10 розділу ХХ ПКУ тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ, зокрема, фізичні особи — резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні (п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).
Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду. Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об’єкта оподаткування.
Водночас, податковий агент, який здійснює нарахування (виплату) фізичній особі доходу у вигляді орендної плати, сплачує (перераховує) податок на доходи фізичних осіб до відповідного бюджету за своїм місцезнаходженням.
| Чи необхідно проводити перерахунок податку на доходи фізичних осіб за 2015, 2016 рр. працівнику, який мав право на соціальну пільгу, а пільга не застосовувалась? Якщо так, чи потрібно подавати уточнюючі за формою № 1ДФ? |
Згідно з п.п. 169.2.1 п. 169.2 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі — ПКУ) податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі — заява про застосування пільги).
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги (п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 ПКУ).
Згідно з пп. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі — ПКУ) роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.
Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата утриманого податку, то сума такої недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу — за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати (п.п. 169.4.4 п. 169.4 ст. 169 ПКУ).
Водночас, згідно з п. 171.1 ст. 171 ПКУ особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Згідно з п. 3.1 розд. ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі — Порядок) визначено перелік реквізитів, які заповнюються у податковому розрахунку.
Проведення коригувань реквізитів податкового розрахунку проводиться відповідно до розділу ІV Порядку.
Коригування поданого і прийнятого податкового розрахунку проводяться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені контролюючим органом (п. 4.1 розд. ІV Порядку).
У разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку до закінчення строку його подання подається звітний новий податковий розрахунок (п. 4.2 розд. ІV Порядку).
Уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку після закінчення строку його подання. Уточнюючий податковий розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди (п. 4.3 розд. ІV Порядку).
Відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень. Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, коли недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку виникли у зв’язку з виконанням податковим агентом вимог п. 169.4 ст. 169 ПКУ та були виправлені відповідно до вимог ст. 50 ПКУ.
| Фізична особа-підприємець немає найманих працівників. Здійснив оплату за послуги іншому приватному підприємцеві. Чи необхідно подавати податковий розрахунок за формою № 1ДФ? |
Відповідно до пп. «б» п. 176.2 ст. 176 розділу IV та пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Тобто, у разі нарахування (виплати) доходів податковий агент повинен відобразити в податковому розрахунку такі виплачені доходи на користь всіх платників податків, в тому числі виплачені на користь самозайнятих осіб (фізичних осіб — підприємців та осіб, що проводять незалежну професійну діяльність).
| Чи враховуються практиканти у штатній чисельності працівників по звіту з ЄСВ, якщо вони без трудової книжки? |
Відповідно до п. 7 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 1999 року № 992 із змінами та доповненнями учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів на час виробничого навчання та виробничої практики до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства не включаються.
| Чи будуть застосовуватися штрафні санкції для фізичної особи –підприємця 2-ї групи, якщо в свідоцтві місцем провадження діяльності вказане місце його реєстрації (квартира), а фактична діяльність проводиться на території Львівської області? |
Відповідно до п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ) для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
Форма та порядок подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2011 за № 1536/20274.
У заяві зазначаються обов’язкові відомості, зокрема місце провадження господарської діяльності (п. 298.3 ст. 298 ПКУ).
Реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (п. 299.1 ст. 299 ПКУ).
До реєстру платників єдиного податку вноситься, зокрема місце провадження господарської діяльності (п. 299.7 ст. 299 ПКУ).
Фізична особа — підприємець, яка самостійно виявила бажання здійснювати діяльність на спрощеній системі оподаткування, повинна дотримуватись вимог ст. 298 ПКУ та зазначати в заяві про застосування спрощеної системи оподаткування обов’язкові відомості, у тому числі «Місце провадження господарської діяльності».
У разі здійснення діяльності з надання послуг у заздалегідь не визначених місцях, фізична особа — підприємець — платник єдиного податку у рядку 7 «Місце провадження господарської діяльності» заяви про застосування спрощеної системи оподаткування зазначає: «Надання послуг на території України», або зазначає конкретну територію (місто або область) на якій таким платником єдиного податку будуть надаватись послуги.
Штрафні (фінансові) санкції за невірне зазначення місця провадження господарської діяльності діючим законодавством не передбачено.
| Фізична особа-підприємець на єдиному податку (3 група за ставкою 5%) здійснює експедиційну діяльність в міжнародним перевезеннях. На валютний рахунок надходять кошти від замовників. Підприємець розраховує свою винагороду і сплачує податки. Проте міжнародні замовники не завжди надсилають підписані акти виконаних робіт. Яка відповідальність може бути в підприємця через відсутність документів від замовника, адже податки при надходженні коштів сплачено? |
Фізичні особи — підприємці платники єдиного податку зобов’язані забезпечити зберігання первинних документів, на підставі яких заповнювалися дані Книги обліку доходів або Книги обліку доходів та витрат, що використовувалися для складання податкової декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця, або інші первинні документи, які використовуються для складання податкової звітності по іншим податкам і зборам — у разі їх сплати. Такі первинні документи зберігаються не менш як 1095 днів з дня подання податкової декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця або іншої податкової звітності, для складення якої вони використовуються.
За незабезпечення зберігання первинних документів до платників єдиного податку можуть бути застосовані штрафи відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України (далі — ПКУ).
При відсутності первинних документів на товари (роботи, послуги), придбані платником єдиного податку, у разі виявлення факту щодо неутримання податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу громадянам до платників податків застосовуються штрафні санкції, як до податкового агента, передбачені п. 127.1 ст. 127 ПКУ, та на суму грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, нараховується пеня згідно з п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ.
| Фізична особа — підприємець тимчасово призупинив діяльність за сімейними обставинами, у зв’язку з розірванням договору оренди, з ремонтом приміщення доходу на даний час немає. Чи потрібно сплачувати єдиний соціальний внесок за фізичну особу — підприємця на загальній системі оподаткування? |
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни з питань нарахування та сплати єдиного внеску з 01.01.2017 року, зокрема в частині сплати єдиного внеску фізичними особами — підприємцями на загальній системі оподаткування сума єдиного внеску, сплаченого фізичними особами –підприємцями на загальній системі оподаткування, не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, тобто не менше 704,0 гривні.
| Підприємство орендує приміщення в фізичної особи-підприємця. Щомісячно перераховує йому орендну плату і відшкодування комунальних послуг. При поданні податкового розрахунку за формою № 1ДФ підприємству за кодом 157 необхідно відображати всю суму перерахованих фізичній особі-підприємцю коштів чи за мінусом відшкодування комунальних послуг? |
Договірні відносини, які виникають між орендарем та орендодавцем регулюються Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями (далі — ГКУ).
Відповідно до ст. 283 ГКУ за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГКУ).
Орендна плата — це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 286 ГКУ).
Отже, основним предметом договору оренди є встановлення розміру орендної плати за користування майном. Якщо орендар самостійно не укладає договори на споживання комунальних послуг, а здійснює відшкодовування орендодавцю в частині понесених ним витрат на оплату комунальних послуг, то у договорі оренди має бути визначено порядок розрахунку вартості спожитих орендарем комунальних послуг та їх оплати (компенсації).
Враховуючи викладене вище, якщо сплата комунальних платежів передбачена договором оренди, то відшкодована орендарем сума комунальних послуг платнику повністю включається до доходу платника податку від провадження ним діяльності з надання послуг (надання нерухомості в оренду).
Якщо договором оренди не передбачено сплату орендарем комунальних платежів, але такі платежі відшкодовуються орендарем фізичній особі — підприємцю, то сума цих платежів включається до доходу платника податку та оподатковується, за винятком платників єдиного податку другої групи. Сума відшкодована орендарем комунальних платежів, що згідно з договором не включаються до орендної плати, у платника єдиного податку другої групи буде вважатися доходом, отриманим від виду діяльності, який не зазначено у реєстрі платників єдиного податку і до такого доходу застосовується ставка єдиного податку згідно з п.п. 2 п. 293.4 ст. 293 ПКУ у розмірі 15 відсотків.
| Як оподатковуються податком на доходи фізичних осіб дивіденди, виплачені приватним підприємством — платником єдиного податку фізичній особі? |
Відповідно до п.п. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі — ПКУ) доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розд. IV ПКУ для нерезидентів).
Згідно з п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи (крім зазначених у 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).
Підпунктом 14.1.268 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що термін «пасивні доходи» для цілей розд. IV ПКУ означає, зокрема доходи, отримані у вигляді дивідендів.
Доходи у вигляді дивідендів оподатковуються відповідно до норм п. 170.5 ст. 170 ПКУ.
Підпунктом 170.5.2 п. 170.5 ст. 170 ПКУ визначено, що будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.
Доходи, зазначені в п. 170.5 ст. 170 ПКУ, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1 та 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 ПКУ (п.п. 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 ПКУ).
Законом України від 23 березня 2017 року № 1989-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», далі — Закон № 1989), який набрав чинності 15.04.2017, вилучено слова та цифри «підпункту 3 пункту 76» в абзаці третьому п. 1 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні».
Зауважуємо, що положення Закону № 1989 застосовуються до податкових періодів, починаючи з 1 січня 2017 року.
Отже, з 1 січня 2017 року ставка податку на доходи фізичних осіб для доходів у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток, встановлена у розмірі 9 відсотків.
Джерело: www.lv.sfs.gov.ua
