Громадянин України, який має право на кілька встановлених у законодавстві соціальних пільг, обирає, як правило, лише одну з них, більш вигідну. Чи діє це правило у разі надання таких соціальних пільг, як відпустки без збереження заробітної плати? Згідно зі статтею 25 Закону України «Про відпустки» пенсіонерам за віком може надаватися відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів. У статті 26 цього ж Закону передбачено надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати тривалістю до 15 календарних днів. Крім того, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни надається така пільга, як додаткова відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до двох тижнів на рік. Чи має право працівник, який є пенсіонером і належить до категорії дітей війни, на відпустку без збереження заробітної плати загальною тривалістю до 2 місяців (30 к/дн — як пенсіонер + 15 к/дн + 14 к/дн — як дитина війни), чи лише тривалістю до 30 календарних днів як пенсіонер за віком? Згідно зі статтею 25 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку пенсіонерам за віком та інвалідам III групи тривалістю до 30 календарних днів щорічно.
У статті 26 зазначеного вище Закону передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівникові може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (далі — Закон № 2195) дітям війни встановлюється, зокрема, така пільга, як додаткова відпустка без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік.
Виходячи з вищевикладеного, працівникові, який є пенсіонером і належить до категорії дітей війни, за його бажанням в обов’язковому порядку надаються відпустки, передбачені в статті 25 Закону № 504 і статті 5 Закону № 2195. За погодженням з адміністрацією підприємства, установи, організації, відповідно до вимог статті 26 Закону № 504, вищезазначеному працівникові може надаватися відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 15 календарних днів.
Джерело: журнал «Довідник кадровика»
