Міністерство доходів і зборів України у листі надало роз’яснення стосовно деяких проблемних питань застосування норм Податкового кодексу.
Пунктом 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України передбачено оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк. Відповідно п. 5 розділу І та п. 11 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон бюджетне підприємство перед направленням працівників у відрядження обов’язково має видати їм аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати.
Проте для небюджетних підприємств такого обов’язку нормативними документами не встановлено. Статтею 121 Кодексу законів про працю України передбачено лише обов’язок підприємства відшкодувати понесені працівником у відрядженні витрати. Тобто працівник у відрядженні може нести витрати за рахунок власних коштів. А після повернення з відрядження підприємство має відшкодувати відповідні витрати. Водночас небюджетні підприємства можуть закріпити обов’язок видавати аванс у власному положенні про відрядження. Такий обов’язок може встановлюватися також наказами про відрядження. Таким чином, інші підприємства та організації даний документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).
Встановлено, що незалежно від того, видавався аванс на відрядження, чи витрати під час відрядження здійснювались за власні кошти, працівник підприємства зобов’язаний подати звіт про використані кошти, видані на відрядження або під звіт, у терміни, встановлені пп. 170.9 ст. 170 ПКУ.
Також, у випадку, якщо під час службових відряджень відряджена особа отримала готівку із застосуванням платіжних карток, у тому числі з використанням особистого спеціального платіжного засобу, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження.
