Відповідно до частини третьої статті 2 Закону «Про відпустки» право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи та заробітної плати, зазначає Мінсоцполітики у листі № 152/13/82-13.
Частиною п’ятою статті 11 Закону «Про відпустки» заборонено неподання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.
Враховуючи викладене, щорічна відпустка має надаватися вчасно згідно із затвердженим графіком відпусток. Разом з тим у випадку, якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку в минулому році або за кілька попередніх років, він має право використати її, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпусток (стаття 24 Закону «Про відпустки»). Чинним законодавством не передбачено терміну давності, після якого втрачається право на щорічну відпустку.
Частиною 12 статті 10 Закону «Про відпустки» також визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.
Ненадання щорічних відпусток у терміни, визначені Законом «Про відпустки» та КЗпП України, є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця може бути притягнуто до відповідальності.
Щодо кількості невикористаних відпусток, які можуть бути надані працівникові протягом робочого року, то це питання має вирішуватися за погодженням сторін трудового договору, тобто між працівником і роботодавцем.
Для послідовного та точного обліку використання щорічних відпусток доцільно надавати працівнику спочатку невикористану щорічну відпустку за попередній рік, а потім за наступний.
