Стрес — це стан організму людини, що виникає у відповідь на дію зовнішніх або внутрішніх факторів (стрес-факторів, стресорів). Стрес виявляється як емоційне напруження під впливом сильних переживань або інших специфічних пристосувальних реакцій організму. Головно вони пов’язані з негативами, зокрема на робочому місці. Зазнати негативу окремий працівник може від позиції керівництва, стосунків з колегами, загальної атмосфери в колективі тощо.
У багатьох країнах стрес , пов’язаний з роботою, — одна з найважливіших проблем, що породжує чимало негативних фізіологічних і соціальних наслідків. Тому, запобігаючи їм, важливо оптимізувати умови та організацію праці. Системно цим переймається Міжнародна організація праці (далі — МОП). У 2016 році організований МОП Всесвітній день охорони праці пройшов під девізом «Виробничий стрес—виклик сьогоденню». У цьому напрямі представництво МОП — регіональне відділення (група технічної підтримки для країн Центральної та Східної Європи) опрацювало практичні заходи з удосконалення запобіганню стресу на робочому місці. Для цього досліджено міжнародний досвід та розроблено орієнтири для виявлення стрес-факторів у трудовій діяльності.
Вимоги до роботи — обґрунтованість, об’єктивність
Вимоги до роботи слід установлювати працівникам збалансовано, уникати встановлення для окремих працівників надмірних вимог до роботи,щоб запобігти породженому цим стресу, скажімо, через брак часу для належного виконання роботи.
Практичні заходи запобігання стресу:
- корегувати загальне робоче навантаження з урахуванням чисельності й здібностей працівників.
Серед перевантажених працівників спостерігається втома, втрата концентрації, пригніченість, стрес. Щоб уникнути таких наслідків, треба забезпечити працівникам можливість виконувати роботу без труднощів, але з дотриманням якості й строків виконання. Доцільно скоротити зайве завдання, не допускати неефективного втручання в роботу, проводити навчання для вдосконалення компетенції і навичок, обговорювати з працівниками питання завантаженості й результативності праці; - змінювати розподіл праці серед працівників.
Нерівномірний і несправедливий розподіл праці загрожує виснаженню найкращих працівників і не сприяє стимулюванню решти. Переглядаючи розподіл праці, взяти до уваги, що деякі працівники можуть мати надто легкі завдання чи надто слабку конкуренцію в праці. Треба, щоб важку й складну роботу працівники-колеги виконували по черзі. У певних ситуаціях можливим буде розподіл нерівномірний, але справедливий; - ретельно планувати роботу; узгоджувати реальні строки або темпи роботи.
Часто-густо робота, виконувана зі стислими строками, призводить до пов’язаних з нею та ускладнених спричиненим стресом розладів. Щоб їх уникнути, строки можна змінювати, а ресурси коригувати залежно від потреб. Доцільно проконсультуватися про строки виконання з досвідченими працівниками, зарезервувати час до й після кожного завдання, особливо в умовах швидкого темпу. Послабити стрес під час високих вимог до роботи та з обмеженим чи неможливим особистим контролем роботи можна,створивши можливості, щоб працівники контролювали темп власної роботи та виконання завдань
Захист від агресивної поведінки
Агресивна поведінка щодо працівника від інших осіб, як-от, знущання,цькування, сексуальні домагання, погрози, насильство тощо, є доволі поширеною. Вона спричиняє тяжкі наслідки (коротко- й довгострокові) як для жертви, так і для соціально-психологічного атмосфери на підприємстві. Противагою цьому можуть бути профілактичні й пом’якшувальні заходи,що, зокрема, передбачають активну співпрацю всіх пов’язаних певними функціями працівників. До дієвих заходів проти агресивної поведінки на роботі належать:
- створення стратегії та організаційної бази протидії агресивній поведінці. А що агресивна поведінка зазвичай спрямована на слабшу сторону у відносинах (начальник — підлеглий, старший — молодший, чоловік — жінка, клієнт — працівник), то може виникнути потреба в сторонній допомозі;
- політика підприємства має передбачати як проактивні заходи — способи запобігання агресивній поведінці,так і реактивні заходи — способи надання допомоги ображеним працівникам і впливу на кривдників аж до передання їх до поліції чи вжиття дисциплінарних заходів;
- має бути розроблено порядок повернення скривдженого працівника до роботи й недопущення повторної агресії.
Важливо не примушувати скривджену особу працювати поруч із кривдником; - важливо, щоб працівники знали про сувору політику щодо агресивної поведінки на підприємстві й що її застосовують у будь-якому разі, навіть якщо кривдник — вища посадова особа.
Годиться розробити різноманітні процедури реабілітації скривдженої особи залежно від виду агресивної поведінки. Процедури мають містити роз’яснення, як: - допомогти скривдженому (постраждалому);
- реагувати на кривдника;
- запобігти новим випадкам агресії;
- визначитися з висновками щодо результату інциденту, що виник.
Зазначені процедури мають передбачати порядок інформування інших працівників про вжиті заходи реагування.
У скривдженої особи може не спостерігатися ознак або симптомів погіршення здоров’я. Одначе допомогу треба надати швидко й без будь-яких витрат для постраждалого. В усіх випадках найкраща форма втручання — це належна соціально-психологічна підтримка скривдженої особи від колег,начальників, адміністрації.
Матеріал підготував Микола Лисюк, експерт журналу «КАДРОВИК.UA», заступник директора з наукової роботи Національного НДІ промислової безпеки та охорони праці.
