В якій валюті виплачувати заробітну плату іноземцеві? Чи підлягають іноземні працівники загальнообов’язкову державному соціальному страхуванню на території України? Як оформити наказ про звільнення іноземця?
ОПЛАТА ПРАЦІ
Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 108 заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, які мають законний обіг на території України. Частиною 1 статті 3 Декрету № 15 установлено, що єдиним законним засобом платежу на території України є валюта України, якщо іншого не передбачено цим Декретом або іншими актами валютного законодавства України.
Зокрема, виняток установлено для оплати праці іноземців та осіб без громадянства:
— пунктом 5.1 Правил № 200 передбачено, що юридичні особи — резиденти можуть використовувати готівкову іноземну валюту з поточних рахунків для оплати праці, виплати премій і призів працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом;
— згідно з пунктом 5.4 Інструкції № 492 з поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб — резидентів за розпорядженням власника рахунку здійснюються, зокрема, операції з оплати праці працівникам-нерезидентам, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні (виплата готівкою чи перерахування на рахунки цих осіб, відкриті в уповноважених банках України).
Таким чином, роботодавці, які є резидентами України, мають право виплачувати заробітну плату іноземним працівникам — нерезидентам в іноземній валюті. У разі виплати заробітної плати працівникові-нерезидентові в безготівковій формі, її перераховують на рахунок, відкритий ним в українському банку. Іноземцям-резидентам заробітна плата може нараховуватися й виплачуватися лише у валюті України (гривні).
Резидентський статус працівника — іноземця чи особи без громадянства для вибору валюти, в якій здійснюватиметься оплата його праці, визначають відповідно до положень Декрету № 15. Згідно з пунктом 6 статті 1 цього Декрету нерезидентами є фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, у т. ч. які тимчасово перебувають на території України. Резиденти, у свою чергу, — це фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, в т. ч. ті, що тимчасово перебувають за кордоном (п. 5 ст. 1 Декрету № 15).
Щоб вирішити питання про валюту, в якій оплачуватиметься праця іноземця чи особи без громадянства, роботодавець має визначити місце їх постійного проживання.
Резидентський статус також важливий і для обкладення доходу, який іноземець отримує за трудовим договором, податком на доходи фізичних осіб.
Доходи фізичної особи — іноземця чи особи без громадянства у вигляді заробітної плати обкладаються податком на доходи фізичних осіб за загальними правилами, встановленими розділом ІV ПКУ, незалежно від резидентського статусу такої особи (підп. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 ПКУ). Виняток передбачено лише для випадків застосування податкової соціальної пільги: до заробітної плати нерезидента вона застосовуватися не може (підп. 169.3.4 п. 169.3 ст. 169 ПКУ).
Якщо іноземний працівник бажає скористатися правом на податкову соціальну пільгу, він має підтвердити свій статус резидента України.
ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ПРАЦІВНИКА-ІНОЗЕМЦЯ
Відповідно до статті 3 Основ № 16 право на забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Автор — Микола БОЙКО, доцент Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, адвокат
Повний текст статті — у журналі «Довідник кадровика» № 9, 2016
