Умови і розміри оплати праці працівників, в тому числі і за період відрядження, підприємства визначають самостійно в колективному договорі або іншому локальному акті з дотриманням положень законодавства.
Гарантії за час відрядження встановлені ст. 121 КЗпП і Податковим кодексом України.
У листі від 06.03.2015 р. № 141/18 / 99-15 Мінсоцполітики нагадує, що відповідно до ст. 121 КЗпП працівникам, які направляються у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим від середнього заробітку, що зберігається за такими працівниками на всі робочі дні у відрядженні за графіком , установленим за місцем постійної роботи.
Тобто в разі направлення працівника у відрядження необхідно порівняти суму середньоденного заробітку і денного заробітку відповідно до умов трудового договору і в разі, коли денний заробіток вище його середнього заробітку, заплатити за час відрядження заробітну плату, а якщо вище середній заробіток, то виплачується середня заробітня плата.
Таким чином, за час перебування працівника у відрядженні згідно з наказом керівника підприємства йому мають здійснити виплати, передбачені ст. 121 КЗпП. У разі нарахування сум за період відрядження в меншому розмірі необхідно провести донарахування розміру оплати за дні відрядження.
