 | Микола Бойко, доцент Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, адвокат |
ДК Шановний Миколо Дмитровичу, окресліть, будь ласка, для початку, які основні зміни передбачено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» та до яких законодавчих актів України вони внесені?
М. Д. 28 січня 2016 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» № 955-VIII (далі — Закон № 995), який набув чинності 24 лютого 2016 року.
Змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом № 995 до Закону України «Про культуру» від 14 грудня 2010 року № 2778-VI (далі — Закон № 2778) та до інших законів, спрямованих на врегулювання діяльності державних та комунальних закладів культури, встановлено правові та організаційні засади призначення на посади керівників, професійних творчих працівників (художнього та артистичного персоналу) державних та комунальних закладів культури, вимоги до таких працівників, процедуру конкурсного добору, а також порядок формування й повноваження конкурсної комісії.
Зазначеними змінами й доповненнями передбачено призначати на посаду укладенням контракту на п’ять років за результатами конкурсу з керівниками державних та комунальних закладів культури.
— керівників державних та комунальних музеїв (частина шоста с. 26 Закону України «Про музеї та музейну справу» від 29 червня 1995 року № 249/95-ВР);
— керівників державних та комунальних бібліотек, керівників централізованих бібліотечних систем (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» від 27 січня 1995 року № 32/95-ВР);
— керівників адміністрації історико-культурних заповідників (абзац третій ч. 2 ст. 332 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року № 1805-III);
— директорів — художніх керівників державних та комунальних театрів, генеральних директорів — художніх керівників національних театрів (частини друга й третя ст. 19 Закону України «Про театри і театральну справу» від 31 травня 2005 року № 2605-IV, далі — Закон № 2605);
— керівників державних та комунальних закладів культури (ч. 1 ст. 21 Закону № 2778).
ДК В Україні існує потреба в нових — формалізованих, прозорих і стандартизованих — механізмах для трудових відносин, тому рекомендується апробувати «договірну» концепцію відносин між гравцями театрального сектора. Чи передбачено Законом № 955 зміни до формування кадрового складу художнього та артистичного персоналу?
М. Д. Статтею 20 Закону № 2605 і статтею 21 Закону № 2778 (у редакції Закону № 955) передбачено, що формування кадрового складу художнього та артистичного персоналу державних і комунальних закладів культури, зокрема й державних та комунальних театрів, здійснюється на конкурсній основі в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері культури та мистецтва.
За результатами конкурсу з переможцем з-поміж кандидатів укладається контракт строком від одного до трьох років за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. Із настанням дати закінчення строку дії контракт вважається продовженим на строк, на який його укладено, якщо жодна зі сторін за місяць до цієї дати письмово не поінформувала другу сторону про бажання припинити дію контракту.
Вказаними нормами законодавчо закріплено право керівника державного чи комунального закладу культури, зокрема й театру, залучати артистичний і художній персонал понад штатну чисельність на підставі цивільно-правового договору в порядку, визначеному законом.
На виконання Закону № 955 наказом Міністерства культури України від 1 липня 2016 року № 497 затверджено новий Порядок формування на конкурсній основі кадрового складу художнього та артистичного персоналу державних та комунальних закладів культури (далі — Порядок № 497). Перелік посад художнього та артистичного персоналу державних і комунальних закладів культури, заміщення яких здійснюється на конкурсній основі, наведено в додатку до Порядку № 497.
Підставою для проведення конкурсу є наказ керівника закладу культури.
Строк подання заяв і доданих до них документів для участі в конкурсі не може становити менше ніж 14 і більше ніж 30 календарних днів з дня оприлюднення інформації про його проведення.
Тривалість конкурсу не може перевищувати 30 календарних днів. Початком конкурсу вважається дата, на яку призначено засідання конкурсної комісії з розгляду заяв претендентів і доданих до них документів.
Конкурс не оголошується на посади, збережені за особами, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною згідно із законодавством.
З працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають із державними й комунальними закладами культури в трудових відносинах на підставі безстрокового трудового договору, протягом одного року з дня набуття чинності Законом № 955 укладається контракт без проведення конкурсу на строк від одного до трьох років.
Поза конкурсом приймають працівників за трудовими договорами для роботи за сумісництвом.
ДК Миколо Дмитровичу, треба сподіватися, що зі створенням ефективних механізмів підтримки й функціонування культурно-мистецької сфери незалежно від форм власності, підпорядкування та правового статусу закладів культури зможемо подолати залишки тоталітаризму, посприяти розвиткові демократичних засад, пріоритетності загальнолюдських цінностей. Культурні інституції зможуть задіяти величезний потенціал спонсорства й приватних коштів, і цьому посприяє саме контрактна форма трудового договору. Розкажіть, будь ласка, в чому особливість і в чому переваги контракту?
М. Д. Контракт (від лат. сontractus) —– угода, що має законну силу, між двома й більше сторонами про вчинення чи невчинення певних дій. Контракт є синонімом поняття «договір», що застосовується в цивільних, господарських, сімейних і трудових відносинах.
Контракт у трудовому праві за своєю юридичною природою є угодою про працю, але відрізняється від звичайного трудового договору тим, що:
— завжди укладається в письмовій формі;
— зазвичай має строковий характер (сторони самостійно визначають строк його дії);
— у ньому можуть установлюватися угодою сторін додаткові (крім зазначених у трудовому законодавстві):
– права, обов’язки й відповідальність сторін (зокрема й матеріальна);
– умови матеріального забезпечення та організації праці працівника;
– підстави щодо його розірвання, зокрема й достроково;
— з його розірванням (відповідно до Положення про порядок укладення контракту при прийомі (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170) можливе й відшкодування моральної шкоди;
— сфера застосування контракту визначається законами України.
Отже, порівняно з традиційним трудовим договором контракт охоплює ширше коло правовідносин, які відповідають економіці перехідного періоду.
Упровадження контрактної форми в трудових правовідносинах обумовлено прагненням роботодавців залучати до роботи найбільш кваліфікованих і творчо активних працівників, а також захищати більшою мірою порівняно із законодавством свої інтереси. Ця форма трудового договору дає можливість більш раціонально регулювати чисельність і якісний склад персоналу, поліпшувати структуру зайнятості, в разі потреби додатково залучати кваліфікованих працівників зі сторони, підвищувати рівень відповідальності й творчого ставлення працівників до виконуваної роботи.
Перевага контракту полягає в тому, що він дає можливість максимально індивідуалізувати кожну конкретну угоду про працю, наповнити її специфічним змістом: детально регламентувати права та обов’язки сторін, режим праці й відпочинку, соціально-побутові умови, форму й розмір винагороди за роботу та інші додаткові умови (як-от, про виплату додаткових вихідних допомог під час звільнення, про надання працівникові спеціальних пільг і компенсацій у разі заподіяної шкоди тощо). Контракт має бути спрямований на створення додаткових стимулів до високопродуктивної праці працівника з урахуванням інтересів виробництва, максимальне використання індивідуальних особливостей працівника, забезпечення умов для виявлення ініціативи й самостійності працівників, враховувати індивідуальні здібності й професійні навички, сприяти підвищенню взаємної відповідальності сторін, правової і соціальної захищеності працівника.
Статтею 9 КЗпП передбачено, що умови договорів про працю (а отже, й контрактів), які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними. Тобто сам контракт залишається дійсним, проте питання, передбачені недійсними умовами, підлягатимуть регулюванню безпосередньо законодавством України про працю.
Частиною 4 статті 65 Господарського кодексу України передбачено можливість укладення контракту, як особливої форми трудового договору, з керівником будь-якого підприємства, незалежно від форми власності.
Особливістю Закону № 995 є те, що він встановлює обов’язкове запровадження контрактної форми трудового договору на конкурсній основі у сфері культури стосовно не тільки керівників, а й професійних, творчих працівників (художнього та артистичного персоналу) державних та комунальних закладів культури.
Повна версія інтерв’ю з Миколою Бойком — у журналі «Довідник кадровика», № 1, 2017.
