Переможці конкурсу «Кадровик пише листа Святому Миколаю»


Воловик Ірина

Любий Святий Миколай!

Я розпочала кадрову діяльність 8 років тому за дуже сумних обставин: померла молода дівчина, яка працювала в нашій державній установі інспектором з кадрів. Керівництво вирішило, що я, яка працювала бухгалтером, маю зайняти це місце. Спочатку не було навіть бажання щось засвоювати, надто болісно було згадувати мою попередницю, яку знала і любила. Та згодом почала відкривати для себе цей неймовірно цікавий світ кадрового діловодства, закохуюючись в нього все більше. Зрозуміла, що він дуже близький до юридичної сфери, а це мене завжди захоплювало. Так я стала кадровиком. Після того змінила вже не одне місце роботи, але завжди шукала тільки посади, в яких могла набувати досвіду та реалізовуватися саме як інспектор з кадрів. Сфери діяльності змінювалися від державної служби до вищих навчальних закладів, від торговельної до енергетичної. Чисельність штату також була різною: від 25 до 1200 осіб. Тому вважаю свій досвід різнобарвним та дуже цінним.

Можливо, згодом отримала б підвищення, але 2 роки тому сталася моя хвороба, яка зумовила інвалідність. Для тодішніх роботодавців це стало неприйнятним, тому мене було звільнено. Важко було прийняти таку зневіру, зраду. Проте я впоралася. Тривалий час пошуки роботи були безрезультатними. В нашому невеличкому містечку не так багато установ та підприємств, до того ж попит на кадровика невеликий. Мене дуже бентежило, що через відсутність роботи я можу втратити кваліфікацію. Тому я постійно моніторила зміни законодавства через інтернет-ресурси, надавала консультації за зверненнями колег з попередніх місць роботи. Це надихало, не дозволяло скоритися.

Але далі почався карантин, під час якого людей здебільшого скорочували, а не приймали на роботу. Тому сподівання влаштуватися за покликанням ставали все меншими. До того ж вік — сорок років — для багатьох роботодавців є небажаним. Потихеньку почала приймати цю дійсність, налаштовуючись на долю безробітної домогосподарки. Саме тоді сталося диво: мене прийняли на посаду діловода, але з обов’язками КАДРОВИКА!!! І нехай тепер мене називатимуть інакше, нехай чисельність штату маленька та й зарплатня невелика. Проте я знову відчуваю себе спеціалістом, роблю те, що вмію і так люблю! Я дуже вдячна Всесвіту за таку можливість. Тому я дякую і тобі, Святий Миколаю, адже впевнена, що за твоєї підтримки все змінилося на краще.

Прошу, Святий Миколаю, цікавого досвіду та доброго ставлення до непомітної та такої важливої роботи кадровика. Дуже хотілося б відвідувати кадрові семінари та одержувати видання про кадрову роботу та її нюанси.

Обіцяю розвиватися як професіонал та ділитися набутим досвідом з усіма, хто цього забажає.

З вірою в дива, Іринка.

 

Олена Марченко

Шановний Святий Миколаю!

У цьому році прошу від тебе гарнесенький подаруночок, бо саме цей рік був насичений як ніякий інший! Розповім тобі частинку своєї роботи!

Звичайно, найтяжчими моментами в роботі було запровадження карантину в країні, що відобразилось і на нашій роботі.

Скорочення діяльності, відпустка без збереження заробітної плати, зміна робочого часу… а що вже казати про матерів-одиначок, які мають діток-школярів, яких відправили на карантин та зачинили школи. Ох і було!!

Бувало всякого, що тут і сказати, але тобі, Святий Миколаю, напевно хочеться почути щось позитивне в цій безлічі проблем. І звичайно, позитиву в нашій роботі хоч відбавляй!!)) Знаєш, скільки ми добились оплачуваних відпусток за цей час, підказали людям про можливість отримання матеріальної допомоги, допомогли вчасно заново оформити перервану відпустку по догляду за дитиною… ой і було ж нароблено добра, напевно, не менше твого, Святий Миколаю)) Та жартую, звичайно, куди ж мені з тобою тягатись в добрих вчинках!! Я поки тільки вчусь.

Вчусь у тебе як справжній кадровик робити людям добро, підказувати та направляти, допомагати в обраному шляху не звернути з дороги, підтримати там, де майже впав, порадіти там, де злетів завдяки наполегливій праці!

Але я працювала не одна на цьому поприщі. Мені у вирішенні цих питань дуже допомагали професіонали своєї справи, тому передай подаруночки, будь так ласкавий, дівчаткам (чи й хлоп’яткам) з «КАДРОВИК.UA», які трудяться та наставляють нас в нашій, подекуди нелегкій, праці!

А якщо в цьому році ми не заслужили подарунків, то це нічого, ми не складемо руки та не розчаруємось в тобі, а навпаки, в наступному будемо робити ще більше добрих справ, не за подарунки, а просто так, бо це наше призначення та наша мета!!

 

Олена Щур  

Мій любий і чарівний, Миколаю!

Святий заступник всіх кадровиків.

Для тебе розказати стільки маю –

Таке важливе між простих рядків.

 

Це був шалений рік в моїй роботі:

Усе, як написав мій гороскоп.

Отож, лови на цій веселій ноті.

Мій 20-20 «ер» калейдоскоп.

 

Я січень почала, як нову дату.

Новенький офіс – щастя до Різдва.

За рік минулий підняли зарплату –

І штат також помножили на два.

 

Так непомітно і підкрався лютий:

Навчання, курси – славні вечори.

«Наш кадровик вже в обліку підкутий?», –

Сказали – й штат помножили на три.

 

А березень – таємний шанувальник.

Приніс для мене подарунок твій.

Тепер я не інспектор – а начальник.

А що змінилось? Запис в трудовій.

 

І середина березня…. І вжух!

І я тепер не офісна людина.

Мій Look – піжама, тапочки, кожух,

І маска – вічний символ карантину.

 

Але роботу хтось тут відміняв?

Ці звільнення, відпустки – грань тут тонка.

Цей карантин всі цінності зрівняв.

Важливо – Бог, сім’я і удальонка!

 

І так до травня – дивовижний час.

Я, правда, вдячна за таку роботу.

Це перевірка витримки для нас,

Кадровиків – служителів народу.

 

У червні я створила власний «курс»,

Вже для своїх маленьких діловодів.

Для них важливий правильний ресурс

Із вмістом креативних епізодів.

 

У липні всі «атакували» чат,

Де кадрове відкрили спілкування.

Десяток хлопців, кількасот дівчат

Взялись за «нереальніші» завдання.

 

Що серпень? Був новий ривок вперед.

Привіт, моє найперше сумісництво.

Для розвитку тепер повчити ЗЕД?

Я починаю кадри-виробництво.

 

Режим роботи, графік, безліч змін.

Нічні, вечірні, погодинка…. Класно!

Заводити з нуля – немов з колін

Вставати. Добре, що зустрілись вчасно.

 

Лиш осінь зустрічала у теплі

І пригортала променями з неба

Усіх, кому вже снились табелі,

Які передивлятись двічі треба.

 

Приймаємо вже на посаду друга,

І ворогів – за згодою сторін.

Це тонус, чи міжкадрова напруга?

Нам не потрібні почесті, уклін…

 

Нам треба, Миколаю, лиш здоров’я ,

І щоб Медок квитанції приймав.

Щороку напишу для тебе знов я,

Щоб ти для себе настрою підняв.

 

Господь створив кадровика в подобі.

Щодня лише емоції нові.

Закінчую свій лист, займуся хобі –

Заповнити потрібно трудові.

 

Олена Шаркова

Доброго дня, шановний Миколаю!

Звертаюся з надією на підтримку та порозуміння. Також хочеться виграти у конкурсі та отримати подарунок.

Працюю начальником відділу кадрів у комунальному закладі культури. Заклад налічує штат більше 240 чоловік.

Моє «кадрове» життя цього року просто жахливе.

У зв’язку з оголошеним у державі карантином, життя просто перевернулося. Все шкереберть, що вдома, що на роботі.

Постійна зміна чинного законодавства, плинність кадрів в установі, велика кількість лікарняних, відпусток, «заморочки» з військоматом, табелями обліку робочого часу, пенсійними питаннями, соцстраховими, по категоріях осіб з обмеженими фізичними можливостями, чорнобильцями, учасниками бойових дій, донорами; особами, які навчаються; особами, які стажуються та проходять практику; особами, які підвищують свою кваліфікацію; проходять атестацію, тощо; поточні виробничі питання, не дають нормально жити.

Найгірше, що все змінюється такими темпами, що апріорі, нічого неможливо встигнути. І коли кадровик (чи вночі, чи вдень) буде все це встигати, нікого не переймає. Головне, щоб все було зроблено, зроблено правильно та вчасно. Ніде отримати допомоги, проконсультуватися. Адже все, що змінюють на законодавчому рівні, з’являється дуже швидко та без жодних роз’яснень. Часто приходиться телефонувати на гарячі лінії Міністерств та відомств, але цілими днями можна не додзвонитися, або лінія постійно занята, або просто не відповідають. Куди бігти? Куди звертатися? У кого запитувати відповіді на гарячі питання, які терміново потрібно вирішувати? Потрібно швидко реагувати, виготовляти відповідні документи. А як? Невідомо. Все на свій страх та ризик. Це просто якийсь жах.

До карантину кадровикам було дуже весело жити, а тепер взагалі – «чудово».

Святий Миколаю, дуже прошу подарувати мені подарунок у вигляді доступу до Живого журналу «КАДРОВИК.UA» на І квартал 2021 року. Я дуже поважаю спеціалістів, які надають роз’яснення у нашій нелегкій справі, які допомагають своїми консультаціями у вирішенні багатьох важливих питань. Раніше я мала передплату на журнал, була одним з постійних клієнтів та навіть приймала участь у підвищенні кваліфікації безпосередньо у місті Києві в минулому році за участю спеціалістів цієї організації. Але, нажаль, у світлі сьогоднішніх подій такої можливості в найближчий час мати не зможу, заклад став збитковим і якби, хоча б працівникам вистачало на заробітну плату. Тому, хотілося б надалі співпрацювати та отримувати допомогу, шляхом ознайомлення з Журналом та відповідними роз’ясненнями і консультаціями.

Я свою роботу люблю і хочу робити її правильно, щоб всі працівники були соціально захищеними та щоб не постраждала моя організація від якихось неправильних саме моїх дій, в силу незнання.